Збірка творів

Кімната в заїзді «Підв’язка». Входять Фальстаф і Спритлі.

ФАЛЬСТАФ

Ну все, годі базікати. Іди вже. Я слова дотримаю. Зроблю ще одну, третю, спробу. Може, непарне число виявиться щасливим. Довго ти ще стовбичитимеш тут? Кажуть, що непарні числа завжди приносять щастя — і коли людина народжується, і коли шукає своєї долі, і навіть коли помирає. Ну, гайда!

СПРИТЛІ

Ланцюг я вам принесу і зроблю все, що тільки зможу, аби роздобути для вас роги.

ФАЛЬСТАФ

Іди, кажу, не гай часу. Голову вгору і шмаляй.

Спритлі виходить.

Входить Форд.

О, пан Хорт! Добрий день. Слухайте, цього разу я можу сказати вам напевне: сьогодні або ніколи. Приходьте опівночі в ліс до Тернового дуба й побачите там дива.

ФОРД

А хіба вчора ви не ходили до неї? Ви ж самі казали мені, що вона призначила вам побачення.

ФАЛЬСТАФ

Ходив, пане Хорте. Тільки пішов до неї підстаркуватим чоловіком, таким, як ви мене оце бачите, а повернувся старою бабою. Того паскуду Форда точать пекельні ревнощі, і він буває часом як божевільний. Скажу вам щиро, пане Хорте: він мене збив на капусту, бо я був у подобі жінки. Адже в подобі чоловіка я б не злякався й Голіафа з навоєм від ткацького верстата в руках, бо знаю, що життя — як човник у тому ж таки ткацькому верстаті: ковзне туди, ковзне сюди. Але я поспішаю, пане Хорте, ходіть зі мною, і я дорогою все розповім. Від самого малку, як я вискубував пір’я в гусей, тікав з уроків і збивав дубцем квітки на грядці, і до вчора я не знав, що таке бути битому. Ходімо, я розкажу вам про того розбійника Форда таке, що ви за голову вхопитесь. Але сю ніч я помщуся йому за все й передам його дружину вам у руки. Ходімо. Нас чекають дива, пане Хорте! Ходімо.