Кімната в заїзді «Підв’язка».
Входять Фентон і господар заїзду.
ГОСПОДАР
Шкода й починати розмову, пане Фентоне. На душі в мене камінь лежить. Хоч би що ви запропонували, я однаково відмовлюсь.
ФЕНТОН
А все ж послухай. І як допоможеш,
Дістанеш золотом на сотню більше,
Ніж варті твої коні, слово честі.
ГОСПОДАР
Ну, добре, кажіть, пане Фентоне, принаймні я вас не зраджу.
ФЕНТОН
Ти, певне, чув від мене вже не раз,
Що я чарівну Анну Пейдж кохаю.
Тепер вона мене обрала також,
Наскільки має волю обирати
Для себе пару. Це ось лист від неї,
Такого змісту, що й тебе здивує.
В нім жарт так тісно переплівся з ділом,
Що нарізно їх просто не збагнути.
Велику роль в тім жарті грає Фальстаф,
Твій пожилець гладкий. Про це з листа
Дізнаєшся. (Показує листа)
Тепер про нашу справу.
Під дубом Терновим вночі сьогодні
Нен зображатиме царицю фей.
Тут сказано в листі чому. В тих шатах
У розпал грища за наказом батька
Вона повинна тихо відійти
І з Нікчемом негайно мчати в Ітон
Вінчатися. Нен згодилась, сердешна,
Та слухай далі. Мати, навпаки,
Ладнає Нен за доктора Каюса.
Він має викрасти її тихцем,
Коли у метушні про них забудуть,
І повезти до церкви, де вікарій
Їх повінчає. Нен, покірну вдавши,
Й на це погодилась. Стривай, не все ще.
На батькове бажання Нен повинна
Вдягтися в біле, щоб не помилився,
Як випаде хвилина слушна, Нікчем,
А взяв її за руку й вивів з гурту.
Інакші вказівки дала їй мати:
Щоб доктор упізнав її під дубом,
Де всі перебрані і в масках будуть,
Нен має одягтися у зелене
І голову оздобити стрічками.
Каюс її по цих прикметах знайде
Й щипне за руку, щоб ішла за ним.
І батько, й мати мають згоду Анни.
ГОСПОДАР
То хто із двох зав’язує їй світ?
Кого з них Анна хоче обдурити?
ФЕНТОН
Обох, мій друже, і втекти зі мною.
Ти нам повинен пастора знайти,
Щоб після півночі у церкві ждав нас
І, як ми й прагнемо, законним шлюбом
З ’єднав і руки наші, і серця.
ГОСПОДАР
Що ж, мудрий задум. Я про все подбаю,
Аби лиш дівчина, а пастор буде.
ФЕНТОН
Навіки станеш ти мені як брат.
А збитки я верну тобі стократ.