Збірка творів

Майдан. Входять Антіфол Сіракузький і Дроміо Сіракузький та 1-й купець.

1-Й КУПЕЦЬ

Отож скажіть, що ви із Епідамна,

А ні — то все майно в вас відберуть.

Сьогодні саме взято тут під варту

Купця із Сіракуз, який прибув

У місто; через те, що він не може

Дать викупу за себе, як велить

Йому і нам усім міський закон, —

Сердега вмре ще перед тим, як сонце

Утомлене на заході спочине.

Ось ваші гроші, ті, що я зберіг.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

На, віднеси їх до «Кентавра», де ми

Спинилися, й чекай на мене, Дромйо.

Година ще лишилась до обіду;

Тож я піду і з містом ознайомлюсь,

Його звичаями й купцями, гляну,

Які будинки тут, та й повернусь,

Щоб виспатись, бо змучивсь я в дорозі.

Ну, забирайся!

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Багато хто, впіймавши б вас на слові,

З пакунком цим добрячим втік би, справді!

(Виходить)

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Це вірний хлопець, пане; він частенько,

Коли мене пригнічують турботи

І сум бере, мою прогонить тугу

Веселим жартом. Маєте охоту

Спочатку прогулятися по місту,

А потім пообідати зі мною?

1-Й КУПЕЦЬ

Я нині вже запрошений, мій пане,

До тих купців, з якими маю справи

І сподіваюсь добре заробити;

Даруйте, пане мій! Проте, як ви

Бажаєте, годині десь о п’ятій

Я залюбки зустріну вас на ринку

І буду з вами, доки прийде час

Лягати спать; а зараз мушу йти,

Мене чекають невідкладні справи.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

То прощавайте ж на цей час; а я

Сам поблукаю та огляну місто.

1-Й КУПЕЦЬ

Бажаю втіхи вам з самим собою. (Виходить)

АНТІФОЛ СІР

Той, хто бажа мені з собою втіхи,

Бажа того, чого не можу я

Ніяк знайти. Бо я в цім світі наче

Та крапелька води, яка шукає

В безмежнім океані другу краплю:

Щоб подругу знайти, туди упавши,

Вона незримо й непомітно гине;

Так я тепер шукаю брата й матір

І в пошуках, бездольний, сам гублюсь.

Входить Дроміо Ефеський.

Мого народження вже день настав.

Ну що? Чому так скоро ти вернувся?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Так скоро? Ні! Так пізно, вже й каплун

Згорів, а порося з рожна звалилось;

На вежі дзвони вдарили дванадцять,

І господиня — лясь мене по пиці,

Обід простиг — хазяйка розпалилась,

Обід простиг, бо не йдете додому;

Ви не йдете, бо ви вже не голодні;

Ви не голодні, — видно, розговілись, —

Нас постити примусили усіх

І голодом покутувать ваш гріх.

АНТІФОЛ СІР

Стули губу. Скажи-но, де подів

Ті гроші, що я дав?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Оті шість пенсів,

Що ви ще в середу мені звеліли

Віднести лимареві за підхвістя

Моєї пані? Лимар їх забрав,

У мене їх нема.

АНТІФОЛ СІР

Сьогодні я

З тобою жартувати не охочий;

Скажи мені без дурощів, де гроші?

Ми тут чужі; то як же ти наваживсь

Без догляду таку покинуть суму?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Прошу: жартуйте за столом, мій пане!

З наказу пані я до вас прийшов;

Вернусь без вас — рука її пройдеться

Уздовж мого хребта й печать приліпить

У мене на задку. Було б не зле,

Щоб правив за годинника вам шлунок

І гнав би вас додому й без гінців.

АНТІФОЛ СІР

Ну, годі, Дромйо, жарт цей недоречний;

Сховай його для кращої хвилини.

Де золото, що я тобі довірив?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Мені?! Його мені ви не давали.

АНТІФОЛ СІР

Ні? Пане мій шахраю, кинь дуріти

Й скажи, як виконав ти мій наказ?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Я мав наказ: вас привести із ринку

Додому, в «Фенікс», пане, на обід;

З сестрою там на вас чекає пані.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Прошу тебе ім’ям християнина:

Відповідай, де гроші ти подів?

А ні — то стережись! Я провалю

Тобі твою веселу головешку,

Що вперто казиться в таку хвилину,

Коли я не бажаю жартувати!

Що ти зробив із тисячею марок,

Які дістав від мене?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

О, від вас

На голові я справді марки маю.

Від пані ж кілька марок є на плечах,

Та все ж тут тисячі не набереться.

Коли б їх вашій милості вертав я,

То ви б їх так терпляче не приймали.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Від пані, дурню? Від якої пані?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Дружини ж вашої й моєї пані,

Що вашу милість в «Феніксі» чекає

І постує, ждучи вас на обід,

І просить поспішити до обіду.

АНТІФОЛ СІР

Ти що, глузуєш з мене просто в очі,

Хоч я тобі й заборонив? То на ж, —

Ось маєш, пане шалапуте! Маєш!

(Б’є його)

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Та що ви, пане?! Що ви, схаменіться,

Бо дремену я звідси!

(Тікає)

АНТІФОЛ СІР

Їй же богу,

Хтось обмахорив йолопа цього

І спритно видурив у нього гроші.

В цім місті, кажуть, сила волоцюг,

Майстерних шахраїв, що очі сліплять,

Чарівників, що плутають думки,

Відьом, що душу й тіло убивають,

У машкарах лукавців язикатих

Та інших, що погрузли у гріхах.

Якщо це так, то треба швидше їхать!

Піду в «Кентавр» негідника шукати;

Боюсь, — він грошей не зумів сховати!

(Виходить)