Збірка творів

Входять Катеріна і Грумйо.

ГРУМЙО

Ні, ні, щоб я так жив був, не насмію.

КАТЕРІНА

Що гірш мені, то скаженіший він.

Чи він на те зі мною одружився,.

Щоб голодом морить мене? Жебрак,

Що стукався у Падуї в наш дім,

І той без милостині геть не йшов,

А як не в нас, то інде діставав.

А я ж не знала зроду, як просити,

Бо й не було потреби. А тепер

Від голоду й безсоння ледь жива,

Бо лайкою годує він мене,

А бешкетом заснути не дає.

Та найприкріше те мені, що він

Усе це робить нібито з любові:

Немовби, як посплю я чи поїм,

То це хвороба чи й готова смерть.

Ох, принеси мені щось їсти — будь-що,

Аби ситніше. Принеси, небоже.

ГРУМЙО

Телячу ніжку вам подати, може?

КАТЕРІНА

Чудово! Принеси її скоріше!

ГРУМЙО

Занадто гостре; вам би щось ніжніше.

Не хочете із фляків душенини?

КАТЕРІНА

Так, хочу, хочу, тільки швидше, Грумйо.

ГРУМЙО

Боюся, й це розгарячить вас дуже.

А може, просто м’яса до гірчиці?

КАТЕРІНА

Я залюбки поїм цієї страви.

ГРУМЙО

Але й гірчиця, мабуть, дуже гостра.

КАТЕРІНА

Ну, м’яса без гірчиці принеси.

ГРУМЙО

Е ні, не можна. Я подам гірчицю,

А ні, то не дістанете і м’яса.

КАТЕРІНА

Неси і те, і те чи щось одне.

ГРУМЙО

Тоді гірчицю я подам без м’яса.

КАТЕРІНА

Йди геть, лукавий і глумливий рабе!

(Б’є його)

Мене годуєш ти лише словами.

Будь проклятий з усім паскудним кодлом,

Що тішиться приниженням моїм.

Іди, кажу, іди!

Входять Петруччо з тарелем і Гортензіо.

ПЕТРУЧЧО

Ну, як ти, Кет? Сумна чогось, любусю?

ГОРТЕНЗІО

Як справи, пані?

КАТЕРІНА

Та куди вже гірше!

ПЕТРУЧЧО

Ну, звеселись, на мене глянь ласкаво!

Ось бач, кохана, я про тебе дбаю:

Сам страву зготував і сам приніс.

(Ставить таріль на стіл)

Я певен, Кет, що дяку заслужив.

Чого мовчиш? Не догодив? Ну що ж,

Пропали марно всі мої труди.

Гей, заберіть таріль!

КАТЕРІНА

Ні, ні, нехай!

ПЕТРУЧЧО

Найменша послуга подяки варта,

Отож подякуй, а тоді вже їж.

КАТЕРІНА

Мій пане, дякую.

ГОРТЕНЗІО

Синьйор Петруччо, фе, чи вам не сором?

Сідаймо, пані. Їстимем удвох.

ПЕТРУЧЧО

(стиха до Гортензіо)

Як ти мій друг, то впорай сам усе.

(До Катеріни)

Ну, призволяйся, люба, на здоров’я!

Та не барись! Ну, а тепер, кохана,

Поїдемо до батенька твого.

Та вберемось розкішно, ми ж не бідні:

Є оксамит, намиста, обручки,

Мережива і всякі торочки,

Серпанки, віяла, грезет, єдваб,

Усе, чим ти прикраситись могла б.

Що, попоїла? Там кравець чекає,

Що стан твій у шовки прибрати має.

Входить кравець.

Ну, майстре, покажіть свою роботу,

Виймайте сукню.

Входить галантерейник.

Що нового в тебе?

ГАЛАНТЕРЕЙНИК

Ось капелюшок — той, що ви бажали.

ПЕТРУЧЧО

Оце ти називаєш капелюшок?

Це ж миска з оксамиту! Тьху, гидота!

Чи скойка, чи з горіха шкаралупка,

Дурничка, іграшка, ковпак ляльковий.

Геть, забери! І покажи щось краще.

КАТЕРІНА

Не треба! Це якраз новітня мода,

Так нині ходять всі шляхетні дами.

ПЕТРУЧЧО

То стань шляхетною, тоді й одержиш,

Та не раніше.

ГОРТЕНЗІО (вбік)

Це не скоро буде.

КАТЕРІНА

Я також маю право говорити

І все скажу. Бо я вже не дитина.

Путніші люди слухали мене,

А як не хочеш — вуха затикай.

Свій гнів я хочу вилити словами,

Бо серце може луснути від нього.

Ні, краще дам я волю язику

І виповім, що в серці накипіло.

ПЕТРУЧЧО

Так, правду кажеш — це якийсь ковпак,

Пампуха, папушник, пиріг із шовку.

Я радий, що не хочеш ти його.

КАТЕРІНА

Рад чи не рад, а я його візьму,

А як не цей — ніякого не хочу.

ПЕТРУЧЧО

А сукня? Гей, кравчино, йди сюди!

Галантерейник виходить.

О Господи! Це що, для карнавалу?

А це рукав? Та це ж якась гармата!

Порізаний, як яблучний рулет:

Все в розпірках, у прорізах, у шліцах,

Неначе та курильниця в цирульні.

Та що це, в біса, га? Скажи, кравчино!

ГОРТЕНЗІО (вбік)

Я бачу, що не матиме вона

Ні капелюшка, ні нової сукні.

КРАВЕЦЬ

Ви ж так замовили, щоб я зробив

Усе як слід, за модою новою.

ПЕТРУЧЧО

Авжеж, замовив, тільки не просив,

Щоб ти усе за модою спартачив.

Чухрай додому через пень-колоду,

Не діждеш ти замовлення від мене,

Ні, ні! А з сукнею роби що хочеш.

(Кидає сукню додолу)

КАТЕРІНА

Я кращої не бачила ніколи:

Така штудерна, чепурна, доладна!

Мабуть, ти з мене поторочу зробиш.

ПЕТРУЧЧО

Так, так, він поторочу з тебе зробить.

КРАВЕЦЬ

Таж пані кажуть, що не я, а ви!

ПЕТРУЧЧО

Ах ти ж нахаба! Не бреши, наперстку,

Нікчемний ґудзику, котушко, нитко,

Ти гнида, ти блоха, цвіркун запічний!

В моєму ж домі ти мені перечиш?

Геть, крейдо, викрійко, підшивко, клаптю!

Геть, поки я тебе не переміряв

Твоїм же ліктем так, аж ти навіки

Забудеш, як плескати що не слід!

Кажу тобі, сукенку ти спартачив.

КРАВЕЦЬ

Та ні ж бо, пане. Сукня так пошита,

Як сказано хазяїнові. Грумйо

Йому наказ докладний передав.

ГРУМЙО

Який наказ? Я передав тканину!

КРАВЕЦЬ

А як же ти просив пошити сукню?

ГРУМЙО

Як? Голкою і ниткою, звичайно!

КРАВЕЦЬ

А не казав, щоб викрійна була?

ГРУМЙО

Чи ти багато за свій вік пошив?

КРАВЕЦЬ

Немало.

ГРУМЙО

Та мене в дурні не пошиєш. Ти багато людей убрав, та мене в шори не вбереш. Шкода праці. Я тобі кажу, що попросив твого хазяїна викроїти сукню, але не просив покраяти її на клапті. Ти брешеш.

КРАВЕЦЬ

Ось же на папірці записано, який має бути крій.

ПЕТРУЧЧО

Ану, прочитай.

ГРУМЙО

Брехня і в папірці, коли там написано, ніби я так сказав.

КРАВЕЦЬ

(читає)

«Imprimis, сукня розпущена в стані».

ГРУМЙО

Пане, коли я хоч слово сказав про якусь там розпусту, то хай мене зашиють у пелену й заб’ють до смерті клубком сирових ниток. Я сказав — сукню.

ПЕТРУЧЧО

Далі.

КРАВЕЦЬ

«З нешироким відкладним коміром».

ГРУМЙО

За комір — правда.

КРАВЕЦЬ

«Із пишним рукавом».

ГРУМЙО

Правда — навіть із двома рукавами.

КРАВЕЦЬ

«Рукави тонко викрійні».

ПЕТРУЧЧО

А, ось де каверза!

ГРУМЙО

Тут помилка в записі, пане, — тут помилка в записі! Я ж наказав, щоб рукави були спершу викроєні, а потім позшивані, і це я тобі доведу в чесному двобої, хоч би ти озброїв свій мізинець наперстком.

КРАВЕЦЬ

Ні, я сказав правду. Якби ти мені попався десь-інде, я б тобі показав!

ГРУМЙО

А про мене, хоч і тут. Ти бери папірця, а я твого аршина, та й поміряємося силою.

ГОРТЕНЗІО

Ну що ти, Грумйо, це буде нерівний бій.

ПЕТРУЧЧО

Ну, хай там як, ця сукня не для мене.

ГРУМЙО

Так, правду кажете: вона для пані.

ПЕТРУЧЧО

Ну, годі. Можеш сукню цю піднять

Хазяїну своєму на потребу.

ГРУМЙО

Спробуй-но, негіднику! Ти ще посмієш піднімати сукню моєї пані на потребу своєму хазяїнові?

ПЕТРУЧЧО

Гей, хлопче, ти подумав, що кажеш?

ГРУМЙО

Е, пане, це ви не подумали, що сказали! Щоб то він піднімав сукню моєї пані на потребу своєму хазяїнові! Фе, куди це годиться!

ПЕТРУЧЧО

(Стиха до Гортензіо)

Гортензіо, нехай кравцю заплатять.

(До кравця)

Ну, забирай же сукню — й гайда звідси!

ГОРТЕНЗІО

(Стиха до кравця)

Іди, я завтра заплачу за сукню.

Не ображайся на круті слова

Та кланяйся хазяїну своєму.

Кравець виходить.

ПЕТРУЧЧО

Ну що ж, до батька ми поїдем, Кет,

У цих простих та скромних одежинах.

Хай бідна одіж, та гаман тугий,

Бо тільки дух збагачує нам тіло.

Як сонце чорні хмари прориває,

Так честь крізь найбіднішу одіж сяє.

Хіба від жайворона краща сойка

Тим, що у неї пір’ячко барвисте?

Або гадюка краща за вугра,

Бо спину має в гарних візерунках?

Ні, люба Кет, не станеш гірша ти

Від того, що одягнена не пишно.

А соромно тобі — вали на мене;

Сама ж весела будь, Ну, їдьмо зараз

Бенкетувати в Падую, до батька.

(До Грумйо)

Ну, клич людей та швидше у дорогу.

Хай коней подадуть в кінець алеї,

Туди ми пішки пройдемось. Тепер,

По-моєму, година сьома ранку,

Тож на обід поспіємо якраз.

КАТЕРІНА

Ні, пане мій, тепер вже скоро друга,

Поспіємо хіба що на вечерю.

ПЕТРУЧЧО

Ні, буде сьома, поки я зберуся.

Та що б я не сказав, зробив, надумав —

Ти все перечиш. Гей, сідлать не треба!

Сьогодні не поїду. А надалі —

Година буде та, що я скажу.

ГОРТЕНЗІО

Ого! Він сонцем хоче правувати.

Виходять.