Збірка творів

Вулиця.

Входять Антіфол Ефеський і стражник.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Не бійся, чоловіче, не втечу:

Раніше, ніж піти, віддам тобі я

Всю суму й викуплю себе з арешту.

Моя дружина нині вередує,

То чи вона й повірить посланцеві,

Що я в Ефесі втрапив під арешт?

Ручусь, їй здасться все це неймовірним!

Входить Дроміо Ефеський з нагаєм.

А ось і мій слуга; я певен, він

Несе мені всі гроші. Ну, приніс?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Ось маєте, я вам приніс готівку:

Ручуся, цим розплатитесь ви з ними.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

А де ж поділись гроші?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Таж гроші я віддав за нагая.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

За нагая п’ятсот дукатів, дурню?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Е ні, мій пане, за п’ятсот дукатів

Я вам куплю п’ять сотень нагаїв.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

По що тебе я посилав додому?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

По нагая! Оце ж я і приніс.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Ну, то скуштуй того, що сам приніс. (Б’є його)

СТРАЖНИК

Добродію, заспокойтесь, потерпіть!

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Не йому, а мені доводиться терпіти; от вже ж на мені й окошилося!

СТРАЖНИК

А ти не мели язиком, хлопче!

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Еге, ви краще накажіть йому, нехай він не меле руками.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Ах ти, лобуряко, безглузда ти колодо!

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Еге ж, хотів би я бути колодою, пане, щоб не відчувати ваших стусанів!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Та ти, осел, тільки тоді щось і відчуваєш, коли тебе дубасять.

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Атож, я таки справжній осел, це доводять мої довгі вуха. Служу йому з дня народження до цієї хвилини і за всю службу ніколи не діставав з його рук нічого, крім стусанів. Коли мені холодно, гріє мене стусанами; коли жарко, прохолоджує мене стусанами; будить стусанами, коли я засну; підводить стусанами, коли сиджу; виштовхує мене за двері, коли виходжу з дому; вітає мене стусанами, коли повертаюсь; я завжди ношу їх на моїх плечах, як жебрачка носить свого байстрюка; я навіть думаю, що коли він, нарешті, скалічить мене, то мені й справді доведеться ходити з ними попідвіконню.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Ходім зі мною, ось моя дружина.

Входять Адріана, Люціана, куртизанка та Пінч.

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Пані, resрісе fіnеm, «стережіться кінця»; або, як говорить папуга: «Стережіться кінчика нагайки».

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Чи ти ще довго будеш тут язиком молоти? (Б’є його)

КУРТИЗАНКА

Ну що ж, скажіть? Ваш муж не божевільний?

АДРІАНА

О так, доводить це його брутальність. —

О добрий доктор Пінч, ви ж заклинатель.

Прошу вас, поверніть здоровий розум

Моєму мужу хворому, й тоді

Нічого я для вас не пожалкую.

ЛЮЦІАНА

Які страшні і люті в нього очі!

КУРТИЗАНКА

Дивіться, як він затремтів від сказу!

ПІНЧ

Дозвольте вашу руку, пане мій,

Ваш пульс помацати я хочу.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Ось вам

Моя рука; помацати я хочу

Спочатку вашу пику.

(Б’є його)

ПІНЧ

Заклинаю

Тебе я, сатано, що оселився

В оцій людині, вийди, підкорись

Моїй святій молитві і негайно

Вертайсь в твоє підземне царство тьми.

Ім’ям святих тебе я заклинаю!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Чаклуне безкебетний, занімій!

Я ще не божевільний.

АДРІАНА

О, коли б

Було це й справді так, душе нещасна!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

А любонько, то це все ваші друзі?

Чи це ота мармиза шафранова

Пила й гуляла нині в мене в домі,

Тим часом як мої злочинні двері

Були для мене замкнені, і я

Не зміг ввійти до власної господи?

АДРІАНА

О муже мій, обідали ви вдома, —

Те знає Бог. Коли б до цього часу

Ви залишились там, то не зазнали б

І наклепу, й прилюдної ганьби.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Обідав дома? Дроміо, ану

Що скажеш ти на це?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

По правді, пане,

Сьогодні ми обідали не вдома.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Дверей не замикали перед нами?

Мене не проганяли?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Далебі,

І замикали, й проганяли вас.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Й вона сама мене там не ганьбила?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Вона сама вас там ганьбила.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Мене не ображала куховарка?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Весталка кухні глузувала з вас.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Не був я змушений піти відтіль,

Розлючений до краю?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

О, то правда!

Посвідчить можуть це мої кістки,

Бо вашу лють вони відчули перші.

АДРІАНА

Чи ж добре потурать йому в безумстві?

ПІНЧ

Корисно й те: цей хлопець добре бачить

Його жахливий стан і божевілля

Вгамовує, погоджуючись з ним.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Підбила ти золотаря, щоб він

Мене ще й запроторив у в’язницю!

АДРІАНА

Та я ж послала гроші вам на викуп, —

Ось, через Дромйо, що прибіг по них.

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Що? Гроші через мене? О, можливо,

Бажання добре; тільки ж присягаюсь,

Я з грошей не дістав і мідяка.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

А ти хіба до неї не приходив

По гаманець дукатів?

АДРІАНА

Так, приходив

До мене він, і я йому дала.

ЛЮЦІАНА

А свідок я, що він його одержав.

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

У свідки зву батіжника і Бога,

Що посланий я був по нагая!

ПІНЧ

(до Адріани)

Вони обидва бісом одержимі, —

Пан і слуга; я бачу це виразно

По їх смертельній блідості; їх треба

Зв’язати й посадити в темне місце,

Шановна пані.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Ну, кажи! Чому

Замкнулась нині ти від мене? Блазню,

А ти чого, кажи, надумавсь раптом

Від гаманця із грішми відрікатись?

АДРІАНА

Не замикалась нині я від тебе,

Мій любий муже.

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

О ласкавий пане,

А я ніяких грошей не одержав;

Проте, я признаюсь: додому нас

Сьогодні з вами й справді не впустили.

АДРІАНА

Шахрай лукавий! Брешеш ти подвійно!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Розпуснице лукава, брешеш ти

В усьому! Бачу, ти злигалась потай

Із бандою проклятою цією,

Щоб взять мене на глум гидкий, на посміх!

Але оцими нігтями я вирву

Твої брехливі очі, щоб вони

З ганьби моєї не могли втішатись!

Пінч та його слуги намагаються зв’язати Антіфола Ефеського та Дроміо Ефеського.

АДРІАНА

В’яжіть його, в’яжіть! Не підпускайте!

ПІНЧ

На поміч! В ньому, справді, дужий біс.

ЛЮЦІАНА

Ох, бідний він, — блідий, і погляд дикий!

Входять троє чи четверо слуг і зв’язують Антіфола Ефеського.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Ви хочете мене убить, чи що?

Дозорцю, я ж твій в’язень, то невже

Допустиш ти, щоб вирвали вони

Мене у тебе?

СТРАЖНИК

Геть од нього! Ну!

Він в’язень мій, я вам його не дам!

ПІНЧ

Й цього в’яжіть: він також божевільний!

АДРІАНА

Чого ти хочеш, стражнику безглуздий?

Чи весело тобі на те дивитись,

Як тут мордується нещасний хворий

І сам себе ганьбить?

СТРАЖНИК

Він в’язень мій;

І як його я відпущу, мені ж

За нього прийдеться сплатити борг.

АДРІАНА

Я заплачу за нього борг сама.

Веди мене мерщій до кредитора,

Довідаюсь я, скільки, й заплачу.

Мій добрий пане докторе, прошу вас,

Догляньте і безпечно відведіть

Його в мій дім. О злоповісний день!

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

О злоповісна шльондро!

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

І я за вас платити мушу, пане.

АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ

Іди під три чорти! Геть, дурню! Нащо

Мене доводиш ти до сказу?

ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ

Пане,

Невже ж ви хочете, щоб за ніщо

Зв’язали вас? Біснуйтеся ж, кричіть,

Мій добрий пане! Всіх чортів скликайте!

ЛЮЦІАНА

Рятуй їх бідні душі, боже милий!

Які страшні слова!

АДРІАНА

Ведіть же їх.

Ходім зі мною, сестро.

Пінч і слуги виводять Антіфола Ефеського й Дроміо Ефеського.

А тепер

Скажи, хто вимагав його арешту?

СТРАЖНИК

Тут золотар є, Анджело він зветься,

Ви знаєте його?

АДРІАНА

Так, знаю. Скільки ж

Заборгував йому мій муж?

СТРАЖНИК

Дві сотні!

Дукатів золотих.

АДРІАНА

Ну, а за віщо?

СТРАЖНИК

Та за ланцюг, що взяв ваш муж у нього.

АДРІАНА

Мій муж для мене замовляв ланцюг,

Але його він не одержав.

КУРТИЗАНКА

Пані,

Коли ваш муж сьогодні, страшно лютий,

До мене вдерся в дім, він взяв мій перстень

(Той перстень в нього ще й тепер на пальці),

А трохи згодом я його зустріла

Вже з ланцюгом.

АДРІАНА

Можливо, а проте

Я ланцюга не бачила ніколи.

Тюремнику, веди ж мене до того

Золотаря: я хочу знати правду.

Входять Антіфол Сіракузький з видобутим мечем і Дроміо Сіракузький.

ЛЮЦІАНА

Рятуй нас, Боже! Вирвались вони!

АДРІАНА

Меча він оголив! Сюди прямує!

Скоріш гукай людей на допомогу,

Щоб знову їх зв’язали!

СТРАЖНИК

Утікаймо!

Мерщій! Вони уб’ють нас!

Стражник, Адріана і Люціана вибігають.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Бачу я,

Мечів оголених відьми бояться!

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Та, що хотіла бути вам жоною,

Тепер від вас тікає.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Ну, ходім

В «Кентавр» по наші речі! Я волів би,

Щоб ми сиділи вже на кораблі!

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Їй-богу, можна безпечно переночувати тут. Певен, що вони нічого лихого нам не заподіють; адже ви й самі бачите: вони розмовляють з нами привітно, дають нам грошей. Мені здається, тутешні люди такі добрі та милі, що коли б не ота гора скаженого м’яса, яка вимагає, щоб я з нею одружився, я, мабуть, був би не від того, щоб залишитися тут назавжди і навіть обернутися на відьмака.

АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ

Я не лишусь — давай хоч ціле місто!

Гайда по речі і — на корабель!

Виходять.