Збірка творів

Віндзор. Перед домом Пейджа.

Входять суддя М’ялоу, Нікчем і Г’ю Еванс.

М’ЯЛОУ

Не вмовляйте мене, велебний отче. Я неодмінно подам скаргу до Зоряної палати. Хай він буде стонадцять разів сер Джон Фальстаф, а однаково не сміє ображати Роберта М’ялоу, есквайра.

НІКЧЕМ

Мирового суддю Глостерського графства і coram[9].

М’ЯЛОУ

Атож, небоже, і custalorum[10].

НІКЧЕМ

Так, і ratolorum[11], і шляхтича з діда-прадіда, велебний отче, який підписується «armigero»[12]. На всіх рахунках, наказах, квитанціях і зобов’язаннях підписується «armigero».

М’ЯЛОУ

Атож, небоже, саме так я підписуюсь уже триста років.

НІКЧЕМ

Усі нащадки, що були до нього, і всі предки, що будуть після нього, мали й матимуть право носити чотири вежки на своєму гербі.

М’ЯЛОУ

Атож, це старий герб.

ЕВАНС

Воно так, штарому горбові личать вошки. Комашки як комашки, люди жвикли до них і навіть вважають, що де вони плодяться, там любов не переводиться.

М’ЯЛОУ

Головне — старий герб, а що на ньому — байдуже.

НІКЧЕМ

Дядьку, а до мене перейде четвертина вашого герба?

М’ЯЛОУ

Перейде, якщо одружишся.

ЕВАНС

Та воно ж горбом не так швидко одружишся. Кожде такого чоловіка треба.

М’ЯЛОУ

Кожна леді поцінує герб.

ЕВАНС

Може, й почілує, та не кожна. На мою прошту думку, рівний жавжди кращий жа горбатого. Але не в тім річ. Якщо шер Джон Фальштаф ображив ваш, то я, шлуга Черкви, жобов’яжаний жробити вше, щоб між вами жапанували мир і жлагода.

М’ЯЛОУ

Нехай цю справу розгляне королівська рада. Це бунт!

ЕВАНС

Королівська рада жбирається не для того, щоб шлухати про бунти. В бунті нема штраху Божого. Королівська рада, щоб ви жнали, любить шлухати про штрах Божий, а не про бунт. Урахуйте це.

М’ЯЛОУ

Ох, якби я був молодший, то цю справу залагодив би меч.

ЕВАНС

Краще хай її жалагодять дружі жамішть меча. До того ж у мене є інша думка, яка, може, жарадить нашій шправі. Є така Анна Пейдж, дочка Джона Пейджа, прегарна дівчина.

НІКЧЕМ

Анна Пейдж? Така руденька, що говорить тоненьким жіночим голоском?

ЕВАНС

Так, че найкраща в швіті дівчина, другої такої ви ніде не жнайдете. Її дідусь, хай Гошподь дарує йому радішне вошкрешіння, жаповів їй на шмертній поштелі шімшот фунтів грошима, а ще багато жолота й шрібла. Тим штатком вона шможе порядкувати, коли їй шповниться шімнадцять років. Моя думка така: облишмо чвари й шуперечки і краще одружімо пана Нікчема з панною Пейдж.

ЕВАНС

Невже я вам брехатиму? Я жневажаю брехунів, як жневажаю облудників або нещирих людей. Так, ричар шер Джон Фальстаф там, і я благаю ваш, шлухайтесь людей, що бажають вам добра. Я поштукаю до пана Пейджа. (Стукає) Гей, люди добрі! Нехай Гошподь благошловить ваш дім!

ПЕЙДЖ (за лаштунками)

Хто там?

ЕВАНС

Благошловення Боже і я, ваш приятель, а жі мною шуддя М’ялоу і ще пан Нікчем, який, ждається мені, хоче вам щось шкажати, коли ви поштавитесь до нього лашкаво.

Входить Пейдж.

ПЕЙДЖ

Радий бачити вас при здоров’ї, шановні панове. І дякую вам за оленину, пане М’ялоу.

М’ЯЛОУ

І я радий вас бачити, пане Пейдже. Споживайте її на здоров’я. Я хотів би послати вам кращої, але такого вже оленя вполювали. Як мається пані Пейдж? І я дякую вам, дякую від щирого серця.

ПЕЙДЖ

Сер, це я маю вам дякувати.

М’ЯЛОУ

Дякую вам, сер. Хочете ви чи ні, а я вам дякую.

ПЕЙДЖ

Радий бачити вас, пане Нікчеме.

НІКЧЕМ

Що поробляє ваш рудий гончак, сер? Я чув, що його випередили на змаганнях у Котселі?

ПЕЙДЖ

Ні, сер, судді не дійшли згоди.

НІКЧЕМ

Ага, ви не хочете признатись! Не хочете признатись!

М’ЯЛОУ

Йому нема в чому признаватися. Це ти щось наплутав, небоже, ти щось наплутав! Пес у нього добрий.

ПЕЙДЖ

Нікчемний псисько, сер.

М’ЯЛОУ

Ні, сер, він добрий пес. І гарний. Що можна ще сказати? Добрий, гарний пес. А сер Джон Фальстаф у вас?

ПЕЙДЖ

У мене, і я хотів би вас помирити.

ЕВАНС

Вашими уштами промовляє щирий хриштиянин.

М’ЯЛОУ

Він образив мене, пане Пейдже.

ПЕЙДЖ

Він почасти й сам це визнає, сер.

М’ЯЛОУ

Визнати образу — ще не означає загладити її, хіба ні, пане Пейдже? Він образив мне, справді образив, іншого слова й не добереш, повірте мені. Роберт М’ялоу, есквайр, каже вам, що його ображено!

ПЕЙДЖ

А ось і сер Джон!

Входять сер Джон Фальстаф, Бардольф, Нім і Пістоль.

ФАЛЬСТАФ

Що, пане М’ялоу, ви хочете скаржитись на мене королю?

М’ЯЛОУ

Рицарю, ви налупцювали мою челядь, убили мого оленя і непрохані вдерлися до хати мого лісника.

ФАЛЬСТАФ

Але ж не цілував лісникової дочки?

М’ЯЛОУ

Не верзіть дурниць! Ви за це відповісте.

ФАЛЬСТАФ

Певне, і не загаюся. Так, я все це зробив. От вам і відповідь.

М’ЯЛОУ

Я подам скаргу до королівської ради.

ФАЛЬСТАФ

Тим краще. Радники матимуть нагоду посміятися з вас.

ЕВАНС

О, жабагато шлів. Шер Джоне, pauca verba![13]

ФАЛЬСТАФ

Ваша правда, таки забагато ослів. Нікчеме, я розвалив вам голову, що ви маєте проти мене?

НІКЧЕМ

Отакої, сер! Я багато що маю проти вас і протии ваших шахраюватих підлабузників Бардольфа, Німа й Пістоля. Вони затягли мене до шинку, впоїли, а тоді витрусили мій гаманець.

БАРДОЛЬФ

Ох ти ж, хирляче!

НІКЧЕМ

Цим ви мені не дошкулите.

ПІСТОЛЬ

Ох ти, Мефістофелю сухоребрий!

НІКЧЕМ

І цим ви мені не дошкулите.

НІМ

Стули писок, чуєш! Пака, чи як там. Оце буде по-моєму!

НІКЧЕМ

Де мій служник Бевз? Ви, дядьку, часом не знаєте, де він?

ЕВАНС

Тихо, прошу ваш! Ж’яшуймо вше шпокійно. Як я рожумію, у чій шправі троє третейських шуддів: пан Пейдж, fitelicet[14], пан Пейдж, тоді я, fitelicet, і нарешті третій і оштанній, вітшутній тут гошподар жаїжду «Підв’яжка».

ПЕЙДЖ

Так, ми троє повинні вислухати все і якось вас розсудити.

ЕВАНС

Дуже добре. Я коротенько жанотую ваші шлова, а потім ми якнайретельніше уше рожглянемо.

ФАЛЬСТАФ

Слухай, Пістолю!

ПІСТОЛЬ

Я весь обертаюся в слух.

ЕВАНС

Отуди к бішу, хай мене Бог проштить! «Я весь обертаюся в шлух»? Що де за вишлів? Чого ви маніжитесь?

ФАЛЬСТАФ

Пістолю, це ти витрусив гаманець Нікчема?

НІКЧЕМ

Так, він, присягаюся своїми рукавицями, що він! Щоб я ніколи не вернувся до своєї затишної кімнати, коли не він! У гаманці було сім разів по чотири пенси новими срібними шестипенсовиками і два едвардівські срібняки, я заплатив Едові Міллерові по два шилінги й два пенси за кожен, присягаюся своїми рукавицями.

ФАЛЬСТАФ

Це правда, Пістолю?

ЕВАНС

Хіба може бути крадіжка правдою?

ПІСТОЛЬ

Мовчи, чужинцю з гір Валлійських!

Пане і патроне мій, сер Джоне,

Цьому пройді з мечем бляшаним кидаю я виклик.

Ти брешеш, піно на шинкарськім пиві!

НІКЧЕМ

Ну, то це був он той. (Показує на Німа) Присягаюся своїми рукавицями, це він!

НІМ

Обережніше, сер, тримайте себе в шорах! Будете чіплятися до мене, то самі втрапите на гачок. Я словами не розкидаюся!

НІКЧЕМ

Коли так, то мене обчистив оцей червонопикий. Присягаюся своїм капелюхом, що він. Правда, я не можу згадати, що зі мною було, коли ви мене впоїли, але ж я не зовсім осел!

ФАЛЬСТАФ

А ти що скажеш, Скарлете і Джоне в одній особі?

БАРДОЛЬФ

А те скажу: цей добродій так налигався, що втратив усі свої десять чуттів.

ЕВАНС

П’ять чуттів. Тьху, який невіглаш!

БАРДОЛЬФ

І, бувши п’яним, сер, він, як то кажуть, посіяв свої гроші, а тому й опинився в такій пертурбації.

НІКЧЕМ

Так, ви й тоді говорили латиною. Але не в тім річ. Надалі я питиму тільки в товаристві чесних, увічливих, богобоящих людей. Бо якщо вп’юся, то буду серед тих, хто знає страх Божий, а не серед п’яних шахраїв.

ЕВАНС

Тй-богу, доброчешний намір!

Входить Анна Пейдж із вином, а за нею пані Форд і пані Пейдж.

ПЕЙДЖ

Ні, дочко, неси вино назад. Ми вип’ємо його не тут, а в хаті.

Анна Пейдж виходить.

НІКЧЕМ

О небо, це панна Пейдж!

ПЕЙДЖ

Як ся маєте, пані Форд?

ФАЛЬСТАФ

Пані Форд, який я радий бачити вас, слово честі! З вашого дозволу, добродійко. (Цілує її)

ПЕЙДЖ

Жінко, проси гостей до столу. У нас сьогодні на обід гарячий паштет з оленини. Ходімо, панове, я сподіваюся, що ми втопимо у вині вашу суперечку.

Усі виходять, крім М’ялоу, Нікчема й Еванса.

НІКЧЕМ

Ох, чом я не прихопив із собою книжку пісень і сонетів! Вона тепер мені потрібніша, ніж сорок шилінгів.

Входить Бевз.

Це що таке, Бевзе? Де ти завіявся? Ти гадаєш, я маю сам собі прислужувати? А мою книжку загадок ти не взяв із собою, га?

БЕВЗ

Книжку загадок? Та ви ж самі позичили її Алісі Пампух на всіх святих.

М’ЯЛОУ

Ходи, небоже, ходи, ми ж чекаємо. Але спершу скажу тобі кілька слів. Ось що, небоже, тут є одна пропозиція, чи то пак натяк велебного отця. Ти мене розумієш?

НІКЧЕМ

Розумію, сер. Ви побачите, який я розважний. Я зроблю так, як ви розважите.

М’ЯЛОУ

Не в тім річ, ти мене зрозумій.

НІКЧЕМ

Я розумію, сер.

ЕВАНС

Чуєте, що шкажав дядько? Я ішяшню, що вам треба жробити, коли тільки у ваш виштачить уміння.

НІКЧЕМ

Hі, ви мені вибачте, але я зроблю те, що скаже дядько М’ялоу. Він суддя у своїй окрузі, це така сама правда, як те, що я стою перед вами.

ЕВАНС

Не в тім річ. Ідеться про ваше одруження.

М’ЯЛОУ

Авжеж, про твоє одруження, небоже.

ЕВАНС

Отож-бо, з Анною Пейдж.

НІКЧЕМ

Оце й усе? Ну, то я одружуся з нею на будь-яких розумних умовах.

ЕВАНС

Але чи ви жможете прихилити її до шебе? Ми хочемо почути це ж ваших ушт чи ж ваших губ, бо деякі філошофи вважають, що ушта й губи те шаме. Отож кажіть, чи ждатні ви прихилитись до тієї дівчини?

М’ЯЛОУ

Небоже, Абрагаме Нікчеме, чи ти здатен покохати її?

НІКЧЕМ

Гадаю, що здатен. Я зроблю все, що повинен зробити розважний чоловік.

ЕВАНС

О небешні швяті обох штатей! Ви повинні шкажати твердо, чи жможете вишловити швої почуття до тієї дівчини.

М’ЯЛОУ

Авжеж, твердо сказати, чи ти одружився б із тією дівчиною, якби дістав за нею добрий посаг?

НІКЧЕМ

Я зроблю навіть більше, якщо ви захочете, дядьку. Зроблю геть усе в розумних межах.

М’ЯЛОУ

Та ні, зрозумій же мене, любий небоже. Я хочу тебе одружити з тією дівчиною задля твоєї втіхи. Але питаю, чи ти здатен покохати її?

НІКЧЕМ

Принаймні я одружуся з нею, сер, якщо ваша воля. І коли спершу наше з нею кохання не йтиме по висхідній, то потім, як ми станемо чоловіком і жінкою і ближче приглянемось одне до одного, воно, з Божою допомогою, піде по нисхідній. Бо як когось уже ближче знаєш, то нащо дуріти від кохання? Але як ви кажете мені одружитись, то я одружуся. Я вирішив уперто і ригорично.

ЕВАНС

Добра відповідь. Тобто не жовшім, ви, мабуть, хотіли, шкажати «твердо і категорично». Але ваш намір добрий.

М’ЯЛОУ

Авжеж, мені також здається, що в мого небожа є намір.

НІКЧЕМ

Так, є, хай мене повісять, коли нема!

Входить Анна Пейдж.

М’ЯЛОУ

А ось і чарівна панна. (Кланяється) Задля вас я хотів би бути молодим, панночко!

АННА

Обід подано. Батько просить вас до столу.

М’ЯЛОУ

Я до його послуг, чарівна панно.

ЕВАНС

Хвалити Бога! Я не можу пропуштити передобідньої молитви.

М’ялоу і Еванс виходять.

АННА

Прошу ласкаво, заходьте, сер.

НІКЧЕМ

Ні, щиро вам дякую. Мені й тут добре.

АННА

Але ж на вас чекають з обідом, сер.

НІКЧЕМ

Я не голодний, дякую вам від щирого серця. (До Бевза) Хоч ти й мій служник, але піди прислужи за обідом моєму дядькові М’ялоу.

Бевз виходить.

Атож, інколи й мирові судді вдаються до послуг чужої челяді. В мене тільки троє служників та ще один паж. Що вдієш! Поки мати жива, доводиться обмежувати себе, жити, як усі бідні аристократи.

АННА

Я не піду без вас, сер. Ніхто не сяде до столу, поки вас не буде.

НІКЧЕМ

Слово честі, мені не хочеться їсти. Але дякую вам так, наче я вже пообідав.

АННА

Благаю вас, сер, заходьте.

НІКЧЕМ

Дякую вам, я краще погуляю тут. Я недавно забив собі ногу, коли змагався шпагою і кинджалом з одним учителем фехтування. Хто програє, мав з ’їсти цілу миску тушкованих слив. І, слово честі, відтоді я не витримую навіть духу гарячої їжі. Де це так собаки валують? Може, в місто привели ведмедів?

АННА Мабуть, привели, сер. Я десь чула таке.

НІКЧЕМ

Мені подобається ця розвага. Ій-богу, ніхто в цілій Англії стільки не закладався на цькуванні ведмедів, як я. А ви? Мабуть, вам страшно, як ведмедя спускають з ланцюга?

АННА Страшно, звичайно.

НІКЧЕМ

А мені їсти не давай, аби тільки поглянути, як цькують ведмедя. Я разів із двадцять бачив, як спускали з ланцюга славетного Секерсона, навіть смикав за ланцюг. А жінки репетували й верещали як скажені. Жінки справді-таки не зносять ведмедів, бо то гидкі, неоковирні тварини.