Збірка творів

Венеція. Вулиця.

Входять Шейлок, Соланіо, Антоніо й тюремник.

ШЕЙЛОК

Тюремнику, ти доглядай його,

Я й слухати не хочу про пощаду!

Це дурень той, що безкоштовно в борг

Давав всім гроші! Пильно ж доглядай!

АНТОНІО

Ох, Шейлоку, послухай же мене!

ШЕЙЛОК

Віддай мені той борг, що у розписці

Зазначений! Віддай мені той борг!

Я присягнувсь, що повністю його

По зобов’язанню тому одержу!

Ти звав мене собакою, хоч ти

Й не мав для того жодної причини.

Якщо собака я, то стережись

Моїх зубів! Дож дасть мені і суд,

І правду. Я дивуюся на тебе,

Тюремнику паскудний! Чом це ти

Виходиш з ним так часто із тюрми?

Ти надто м’якосердий.

АНТОНІО

Я прошу,

Дозволь мені сказать хоч слово.

ШЕЙЛОК

Борг

Мені віддай! Тебе не хочу слухать!

Віддай мені той борг! І не балакай!

Ти думав, що розм’якну я, мов дурень?

Почну зітхати, й хникати, і дам

Себе умовити вам, християнам?

Що, головою похитавши, я

На все погоджусь? Стій! Не йди за мною,

Не хочу й слухать! Борг віддай — і квит.

Одне я хочу, щоб віддав ти борг!

(Виходить)

СОЛАНІО

Ніколи ще такий собака лютий

Не жив серед людей!

АНТОНІО

Нехай іде!

Його прохати більше я не стану.

Все марно. Прагне він моєї смерті.

І добре знаю я причину: часто

Доводилось мені з тенет його

Тих визволяти боржників, котрі

Просили в мене допомоги, — він

За це мене й ненавидить.

СОЛАНІО

Я певен,

Що визнати цей позов дож не схоче.

АНТОНІО

Не може й дож законів касувати

І відбирати пільги в чужоземців;

Якими користуються вони

В Венеції. Вчинивши так, у суд

Державний він би віру підірвав

У крамарів з країн різноманітних,

В той час, коли уся торгівля наша

І всі прибутки тут від них залежать.

Тож будь що буде. Втрати і журба

Знесилили мене. Навряд чи взавтра

Фунт м’яса знайде на моїх кістках

Мій кровожерний кредитор. Ходім,

Ходім, тюремнику! Благаю Бога,

Аби Бассаніо сюди приїхав,

Щоб він побачив, як я борг його

Платити буду. Решта все — пусте!

Виходять.