Збірка творів

Верона. Садок Джулії.

Входять Протей та Джулія.

ПРОТЕЙ

Терпіння, Джуліє.

ДЖУЛІЯ

Терпіти мушу,

Адже ж нема між чим і вибирати.

ПРОТЕЙ

Як тільки зможу я, вернусь негайно.

ДЖУЛІЯ

Якщо ви не відвернетесь від мене,

То вернетеся хутко. Ось візьміть —

Від Джулії на згадку.

(Дає йому персня)

ПРОТЕЙ

Ось вам мій.

(Дає їй свого)

Дарую вам: хай буде на заміну.

ДЖУЛІЯ

І закріпім ці змовини цілунком.

ПРОТЕЙ

Моя рука тому є запорука,

Що вірність я довіку не зламаю.

Як на добу мине хоча б година,

Щоб не зітхав я за тобою, люба,

Нехай поб’є мене найтяжча кара

За те, що я на мить тебе забув!

Але мені вже час іти. На мене

Мій батько жде. О, не кажи нічого!

Надходить час припливу; не роби ж

Його припливом сліз: такий приплив

Мене лишень загаяв би даремно.

Джулія виходить.

Прощай же, Джуліє! Вона пішла?

Пішла, не мовивши до мене й слова?

Таке-бо є кохання, щире справді!

Воно мовчить, живе лише ділами

І марно красномовності не тратить!

Входить Пантіно.

ПАНТІНО

Синьйоре, ждуть вас.

ПРОТЕЙ

Я іду! Кохана…

О, як болить мені це розставання!

Нам одбирає мову в час прощання.

Виходять.