Збірка творів

Входять Пройд і шинкарка.

ПРОЙД

Будеш бита, їй же богу.

ШИНКАРКА

А ти будеш у колодках, шахраю.

ПРОЙД

Ах ти, стерво! Пройди не шахраї. Заглянь-но в літописи: ми прибули сюди ще з Річардом Завойовником. Отож paucas palabris[1], не балакай багато, хай собі буде, як буде. І відчепися.

ШИНКАРКА

То ти заплатиш за ті чарки, що побив, чи ні?

ПРОЙД

Ні, не заплачу. Ані пенса. Іди, хай тобі святий Херонім, ляж у своє холодне ліжко та погрійся. (Лягає долі.)

ШИНКАРКА

Стривай, знайду на тебе раду. Покличу дозорчого. (Виходить.)

ПРОЙД

Клич хоч двох або й трьох дозорчих, я їм зумію дати відкоша. З місця не зрушусь, ані на палець. Хай собі приходить твій дозорчий, прошу дуже. (Засинає.)

Сурмлять роги. Входить лорд, що вертається з полювання; за ним його почет.

ЛОРД

Ти, ловчий, добре гончаків доглянь:

Кинь кров Веселому — ач, морда в піні! —

А Хапуна із Дойдою спаруй.

Ти бачив, як мій Срібний слід узяв,

Уже холодний, біля живоплоту?

Його й за двадцять фунтів не віддам.

1-Й ЛОВЧИЙ

Та ні, не гірший, пане, і Дзвінок:

Він теж залився над холодним слідом

І двічі нині відшукав його.

Повірте, це у вас найкращий пес.

ЛОРД

Дурний! Якби Лунай прудкіший був,

За нього б дав я десятьох таких.

Ти нагодуй як слід їх та доглянь!

Бо взавтра полюватиму я знов.

1-Й ЛОВЧИЙ

Вельможний пане, все зроблю.

ЛОРД

(побачивши Пройда)

Це що? Чи мрець, чи п’яний? Він живий?

2-Й ЛОВЧИЙ

Ще, пане, дихає. Якби не був

Він підігрітий пивом, то йому б

Холодною постеля ця здалась.

ЛОРД

Тварюка, бач, розлігся, мов свиня.

Який бридкий твій образ, люта смерте!

Ось жарт я з цим п’янюгою утну.

А що, якби перенести його

У свіжу постіль, пишно одягти,

Внизати пальці перснями й подать

Йому до ліжка пресмачний обід,

І щоб його збудили служники

В лівреях гарних, — то скажіть мені:

Чи не забуде злидень, хто він є?

1-Й ЛОВЧИЙ

Авжеж забуде, пане, далебі!

2-Й ЛОВЧИЙ

Прокинувшись, оторопіє він.

ЛОРД

Подумає, що це приємний сон

Або пуста мана. Візьміть його,

Перенесіть в найкращий мій покій,

Повісьте всі сласні картини там,

Чуприну змийте у пахкій воді,

В кімнаті накуріте ялівцем,

Напоготові хай музики ждуть —

Тонами неземними ніжних струн

Його побавить, як проспиться він.

А заговорить — зразу підступіть

З низьким уклоном — і спитайте так:

«Що нам накаже наш вельможний пан?»

Один хай срібну миску піднесе,

Де плавають трояндні пелюстки,

Той — дзбан з водою, третій — рушника,

З словами: «Звольте руки остудить!»

Четвертий пишне вбрання хай подасть,

Спитавши, що він хоче надягти,

А ще котрийсь — розкаже про собак,

Про коней, а насамперед про те,

Як тужить пані, що слабує пан.

Втовчіть йому, що він безумним був,

А відповість, що марить він тепер, —

Запевніть ви, що обмар вже минув,

Що він — вельможний лорд. Ну, молодці,

Коли обачно все оце вдасте,

То кращої розваги й не знайти.

1-Й ЛОВЧИЙ

Не бійтесь, пане, так ми все втнемо,

Так тонко розіграємо, що він

Повірить в теє лордство хоч-не-хоч.

ЛОРД

Ну, в ліжко бережно його вкладіть,

А потім — буть напоготові всім.

Пройда виносять. Лунає сурма.

Йди, хлопче, подивися, хто це там.

Один слуга виходить.

Якийсь, напевне, подорожній пан

Спочить у мене в домі забажав.

Входить слуга.

Ну що? Хто там?

СЛУГА

Актори мандрівні

Вам пропонують послуги свої.

ЛОРД

Хай зайдуть.

Входять актори.

Прошу, хлопці, прошу в дім.

АКТОРИ

Вельможний пане, дякуємо вам.

ЛОРД

Ви хочете сьогодні грати тут?

1-Й АКТОР

Як буде ваша ласка нас прийняти.

ЛОРД

Та залюбки! Цього ось бачив я:

Синка орендаря колись він грав,

Що до панянки сватавсь. Я забув,

Як звуть тебе, одначе роль така

Тобі пасує, й грав чудово ти.

2-Й АКТОР

Вельможний пане, то я Сото грав.

ЛОРД

Так, так, і грав чудово, я кажу.

Ну що ж, з’явились дуже вчасно ви,

Бо хочу я тут жарт один утнуть,

І ви б могли мені допомогти.

Сьогодні буде в вас один глядач

Вельможний; та не певен я, чи ви

Спроможетесь потамувати сміх,

Побачивши, який чудний той пан.

Він у театрі зроду не бував,

І посмішка розсердила б його.

1-Й АКТОР

Не бійтесь, пане, стримаємось ми,

Хоч би який химерник з нього був.

ЛОРД

(до слуги)

Ну, хлопче, заведи в їдальню їх

Та нагодуй вечерею як слід.

Що є в господі, все давай на стіл.

Слуга з акторами виходять.

І пажа розшукай — Бартолом’ю,

Нехай як даму приберуть його,

А потім до п’янюги відведуть.

Та звіть його з шанобою: «мадам», —

А він, як хоче догодить мені,

Достойно й чемно хай себе поводить.

Адже він бачив, як шляхетні дами

Своїм мужам і годять, і коряться.

То хай же і п’яниці так він годить,

До нього лагідно й уклінно мовить:

«Скажіть мені, владарю мій, у чім

Дружина ваша може вам явить

Свою покору і свою любов?»

Обніме ніжно, поцілує палко,

І схилить голову йому на груди,

І сльози ллє, немовби дуже рада,

Що вичуняв її вельможний муж,

Хоч він себе уже сім років мав

За вбогого й гидкого жебрака.

А не по хлопцеві жіночий хист —

Присилувать себе до зливи сліз, —

На поміч цибулину треба взять

І до очей в серветці піднести,

То хоч-не-хоч, а потече сльоза.

Біжи й хутчіше це перекажи,

А що робити далі, дам я знати.

Слуга виходить.

Я знаю: паж зуміє добре вдать

Вельможну даму — й голос, і ходу,

І всі манери. Ох, кортить почути,

Як він п’янюгу «мужем» назове,

І сміх душитиме всіх слуг моїх,

Як слугувати будуть мужлаєві.

Піду туди — поради їм давати, —

І при мені, я думаю, вони

Той сміх здолають стримати в собі.

(Виходить.)