Лабіринти

10

У будинку, до якого увійшла Лізанна, вочевидь, давно вже ніхто не жив, судячи з товстого шару пилюки, яку вона помітила зразу від входу. Усередині було зовсім порожньо. Узагалі ніяких меблів, жодної лампочки. Лише вогнегасник, притулений до стіни. Мабуть, колись тут була оселя директора заводу чи якогось майстра. Лізанні не хотілося тут затримуватися, тож вона увімкнула ліхтарик на телефоні й швидко пройшлася порожніми кімнатами. На старій кухні вона натрапила на мішки зі сміттям: там були банки з-під консервів, використані паперові тарілки, брудні серветки… Здається, все це пролежало тут недовго.

— Є тут хтось? — наважилася озватись дівчина.

Вона була готова кинутися навтьоки за найменших ознак чиєїсь присутності, але не отримала відповіді. Лізанна вирішила далі досліджувати будинок і заглибилась у темну пащу передпокою. Біля сходів різко зупинилася і завмерла мов укопана. На двох стінах, що вели нагору, було намальовано величезний лабіринт. Нерозривна чітка мережа коридорів, тупиків і обхідних шляхів. Лізанна провела вказівним пальцем по лінії — це була чорна фарба.

Коли дівчина піднімалася нагору, східці рипіли під її вагою. У неї було відчуття, ніби цей моторошний малюнок її розчавив. Лабіринт тягнувся від долу до самісінької стелі, далі переходив на сходи, а потім — у ванну кімнату. Там стояв імпровізований кран, під яким була миска з водою, зіжмаканий рушник і мочалка. Схоже було на те, що тут хтось жив або зовсім нещодавно зупинявся.

Вона рушила вперед і зайшла до єдиної в будинку спальні. Сюди теж сягав лабіринт. Немов гігантський грибок, він колонізував кожен сантиметр стін кімнати. Лізанна почувалася дедалі гірше, незважаючи на світло, що проникало крізь брудне вікно. Вона дихала занадто швидко, занадто важко. Дівчина вимкнула ліхтарик на смартфоні й помітила, як тремтять пальці. Вона глибоко вдихнула, щоб вгамувати тривогу, тепер уже остаточно впевнена: той моторошний фільм знімали не тут. Приміщення у фільмі було значно більше і, так би мовити, благородніше. Хоча тут є лабіринт, дуже схожий на той, що вона бачила на кількох кадрах стрічки.

У глибині кімнати лежало приладдя для малювання: гуаш, палітри, розчинники, контейнери — і десятки полотен, прихилені до стіни. Одне досі стояло на мольберті і його ще майже не торкнулася рука художника. Це було просто рівне чорно-синє полотно. Лізанна вирішила переглянути інші полотна, і побачила картини з жахливими сценами: дияволи пожирають дітей, розтерзана тінями жінка, величезна бичача голова на дуже худому тілі. А на задньому плані — завжди лабіринт. Це були роботи, сповнені надзвичайної жорстокості. Лізанна нахилилася, щоб роздивитися зблизька. На картинах унизу, в правому куточку скрізь той самий підпис: «Аріадна».

Лізанна встала, підійшла до матраца й кількох ковдр, що лежали в кутку на підлозі. Поруч валялися сотні газет. Їх, вочевидь, вийняли з коробки, яка вже була порожня. Це була одна з шести коробок, які стояли поруч і на яких було позначено місяці та роки. Дівчина подивилась на них ближче: ті коробки теж були напхані газетами. Далі її увагу привернула відкрита валіза з одягом. Вона порилася в ній: кілька старих вовняних светрів, штани, футболки… Дешеве жіноче вбрання.

Побачила ще газову плиту, столове приладдя, банки. Усе було ціле.

У цьому занедбаному будинку в кепських умовах жила жінка. Мабуть, саме вона авторка всіх цих картин і вона намалювала цей гігантський лабіринт. Лізанна уявила, як та працює над цією величезною головоломкою. Аріадна… Дочка Міноса, яка, згідно з міфологією, допомог­ла Тесею втекти від Мінотавра й вибратися з лабіринту завдяки її знаменитій нитці. Куди вона поділася? Який стосунок мала до фільму? Адже тепер здавалося очевидним, що зв’язок існує. Цей лабіринт був такий схожий на той, показаний у фільмі! А ще ця жахлива картина з головою бика…

Журналістка увімкнула серійну зйомку і стала фотографувати приміщення. Картини, підпис, стіни… Аж тут вона помітила біля матраца складений папірець. Розгорнула його і прочитала:

Якщо виникнуть проблеми або якщо я не повернуся протягом п’яти днів, зателефонуй за номером 06 16 74 59 10. Він знає, як допомогти. А тим часом — повторюю тобі й пишу чорним по білому — НІКУДИ З ЦЬОГО МІСЦЯ НЕ РУХАЙСЯ!

Невідомий номер телефону. І знову той самий почерк — почерк самозванки, яка прикидалась нею. Це місце точно було чиєюсь схованкою. У кожнім разі, схоже, Аріадна не зважила на прохання і пішла, залишивши свої речі й замкнувши за собою замок. Є всього два варіанти: або Аріадна не дотрималася порад, або з самозванкою сталося щось погане.

Інтуїтивно Лізанна схилялася до другої гіпотези…