Цифрова фортеця

Розділ 117

— Транслюємо відео через десять секунд, — протріскотів у гучномовці голос агента Сміта. — Викидатимемо кожен другий кадр і зайвий звук, щоб було якомога ближче до реального часу.

Усі на подіумі очікувально завмерли. Джабба натиснув кілька клавіш і перенастроїв екран на стіні. Послання Танкадо опинилося тепер у лівому крайньому кутку.

Тепер вас врятує тільки правда

Праворуч змістився кадр з інтер’єром мікроавтобуса, де два агенти схилилися над камерою. У центрі ж з’явилося розмите зображення. Воно на мить завмерло, а потім перетворилося на червоно-білу картинку парку.

— Пішла трансляція, — оголосив агент Сміт.

Відео скидалося на старий фільм. Зображення було деформоване по вертикалі й смикалося внаслідок вилучення кадрів — процесу, котрий вполовину зменшував обсяг трансляції та приско­рював її.

Камера ковзнула по величезному простору, з одного боку обмеженому напівкруглим фасадом будівлі севільської міськ­ради. Перед фасадом виднілися дерева. Парк був безлюдний.

— Фільтру Х-одинадцять — гаплик! — вигукнув технік. — Цей поганець-хробак зголоднів!

Сміт почав розповідати. У його коментарі вчувалася невимушеність досвідченого агента.

— Цей кадр зроблений з автобуса, — пояснив він, — на відстані п’ятдесяти метрів від зони ліквідації. Танкадо наближається з правого боку. Гулогот — серед дерев ліворуч.

— У нас тут проблема з часом, — підігнав його Фонтейн. — Давайте до суті.

Агент Коліандер натиснув кілька кнопок, і швидкість трансляції зросла.

Усі на подіумі чекали того моменту, коли в кадрі з’явиться Енсей Танкадо — їхній колишній колега. Прискорене відео видавалося досить кумедним. На майданчик, незграбно смикаючись, вийшов Танкадо. Він милувався краєвидом: прикривши очі від сонця, споглядав високі шпилі велетенського фасаду.

— А тепер — уважніше, — попередив Сміт. — Гулогот — дійсно майстер своєї справи. Це його перший постріл в людному місці.

І Сміт мав рацію. З лівого боку екрана, посеред дерев, блиснув спалах. І за мить Танкадо вхопився за груди й захитався. Камера відразу ж дала його великим планом, але нестабільно — то чітко, то нечітко.

Відеоряд крутився з підвищеною швидкістю, а Сміт продов­жував коментувати:

— Як ви бачите, у Танкадо відразу ж сталася зупинка серцевої діяльності.

Сюзанна аж похолола, дивлячись ці кадри. Їй стало зле. Своїми спотвореними руками Танкадо вхопився за груди, і на його обличчі з’явився вираз розгубленості й страху.

— Бачите, — пояснив Сміт, — він дивиться вниз, на себе. Жодного разу Танкадо не озирнувся.

— А хіба це так важливо? — чи то запитально, чи то ствердно заявив Джабба.

— Дуже важливо, — відповів Сміт. — Якби Танкадо мав підозри, він би інстинктивно озирався довкола. Але ви ж самі бачите — він цього не робить.

А на екрані Танкадо впав навколішки і досі тримаючись за груди. Він жодного разу не підвів голови й не озирнувся. Енсей Танкадо був самотній чоловік і помирав самотньо, унаслідок цілком природної причини.

— Дивно, — зауважив Сміт. — Травматичні кулі зазвичай не вбивають так швидко. Інколи, якщо об’єкт — кремезний чоловік, вони не здатні його вбити взагалі.

— Слабке серце, — спокійним тоном зауважив Фонтейн.

Сміт із подивом та повагою вигнув брови.

— У такому разі зброю вибрали дуже вдало.

Сюзанна дивилася, як Танкадо з колін упав на бік, а потім — на спину. Він лежав, дивлячись угору, і тримався за груди. Раптом камера змістилася від нього до купки дерев. Звідти вийшов чоловік в окулярах у дротяній оправі, у руці він тримав велику валізу. Коли він наблизився до скоцюрбленого Танкадо, його пальці почали витанцьовувати химерний беззвучний танець на механізмі, приєднаному до його руки.

— То він оперує своїм комп’ютером «Монокль», — пояснив Сміт. — Посилає повідомлення про ліквідацію Танкадо. — Сміт обернувся до Бекера й хихикнув: — Схоже, Гулогот мав негарну звичку транслювати повідомлення про вбивство ще до того, як його жертви помирали насправді.

Коліандер прискорив фільм іще більше, і камера пішла за Гулоготом, коли той рушив до жертви. Із внутрішнього двору прилеглої споруди вискочив якийсь літній чоловік. Підбігши до Танкадо, він став біля нього навколішки. Гулогот уповільнив крок. Через кілька секунд з’явилися ще двоє — огрядний чоловік та рудоволоса жінка. Вони також підійшли до Танкадо.

— Невдалий вибір зони ліквідації, — резюмував Сміт. — Гуло­гот гадав, що його жертва — самотня.

А на екрані Гулогот трохи почекав, а потім знову зник посеред дерев, очевидно, сподіваючись перечекати.

— А тепер відбудеться передавання персня, — підказав Сміт. — Першого разу ми його не помітили.

Сюзанна невідривно дивилася на моторошну картину на екрані. Танкадо задихався, хапаючи ротом повітря, очевидно, намагаючись щось пояснити добрим самарянам, що над ним схилилися. А потім у відчаї різко скинув угору ліву руку, мало не вдаривши нею старого в обличчя. І надовго затримав свою спотворену кінцівку перед його очима долонею назовні. Камера сфокусувалася на трьох спотворених пальцях Танкадо, і на одному з них блиснув на яскравому іспанському сонці золотий перстень. Танкадо знову тицьнув рукою вгору. Старий відсахнувся. Танкадо звернувся до жінки. І підніс свої пальці їй до обличчя, немов благаючи щось збагнути. Перстень виблискував на сонці. Жінка відвернулася. Танкадо, уже задихаючись, не в змозі й слова вимовити, обернувся до огрядного чоловіка і зробив останню спробу.

Дідок раптом підвівся і кинувся геть, напевно по допомогу. Танкадо слабнув на очах, але й досі тримав свого персня перед очима товстуна. Той простягнув руку і взявся за п’ясть умирущого, підтримуючи її. Танкадо поглянув на свої пальці, на перстень, а потім — товстуну в очі. Наче востаннє благаючи його перед смертю, Енсей Танкадо ледь помітно кивнув йому, немов сказав «так».

А потім Енсей Танкадо обм’як.

— Господи, — вирвалося в Джабби.

Об’єктив різко перемістився в те місце, де ховався Гулогот. Та вбивця вже зник. Натомість з’явився поліцейський на мотоциклі і щодуху помчав по авеніда Фіреллі. Камера знову повернулася туди, де лежав Енсей Танкадо. Жінка, що стояла біля нього навколішки, імовірно, почула поліцейську сирену: нервово озирнувшись, вона потягла свого огрядного супутника геть. І невдовзі вони удвох хутко зникли.

Камера сфокусувалася на Танкадо, на його руках, складених на грудях без ознак життя. Персня на його пальці вже не було.