Цифрова фортеця

Розділ 124

«Атака на останній щит!»

На ВР було видно, як зазнає нападів авторизаційна програма електронної пошти підвищеної секретності. Численні чорні лінії встромилися в захисний щит і попрямували до осердя.

Здавалося, хижі хакери збіглися на здобич з усього світу. Їхня кількість зростала щохвилини вдвічі. Іще трохи — і кожен власник комп’ютера — хай то закордонний шпигун, радикал чи терорист — матиме доступ до найпотаємніших секретів уряду Сполучених Штатів Америки.

Поки технарі марно намагалися відімкнути електропостачання, люди на подіумі уважно вдивлялися в послання. Навіть Девід і двоє агентів в Іспанії — і ті, сидячи у своєму мікроавтобусі, силкувалися розгадати код.

PRIME DIFFERENCE BETWEEN ELEMENTS RESPONSIBLE FOR HIROSHIMA AND NAGASAKI

ГОЛОВНА РІЗНИЦЯ МІЖ ЕЛЕМЕНТАМИ ВІДПОВІДАЛЬНИМИ ЗА ХІРОСІМУ ТА НАГАСАКІ

Соші почала міркувати вголос:

— Елементи, відповідальні за Хіросіму та Нагасакі… Перл-Харбор? Відмова імператора Хірохіто…

— Нам потрібне число, а не політичні теорії, — повторив Джабба. — Ми говоримо про математику, а не про історію!

Соші замовкла.

— А як щодо корисної ваги бомб? — висловив припущення Брінкергоф. — Кількості жертв? Збитків у доларах?

— Ми шукаємо точну цифру, — нагадала йому Сюзанна. — Оцінки збитків різняться. — Вона знову подивилася на екран. — Елементи, відповідальні за…

За три тисячі кілометрів від пункту управління очі Девіда Бекера широко розкрилися.

— Елементи! — з упевненістю вигукнув він. — Ідеться ж про математику, а не про історію!

Усі повернули голови до супутникового екрана.

— Танкадо грається значеннями слів! — випалив Бекер. — Бо слово «елемент» має багато значень!

— Кажіть, містере Бекер, не баріться, — перервав його Фонтейн.

— Танкадо мав на увазі хімічні елементи, а не соціально-політичні чи історичні!

Заяву Бекера зустріли з нерозумінням, усі перезирнулися.

— Та елементи ж! — підказав він. — З періодичної таблиці! Хіміч­ні елементи! Невже ніхто з вас не бачив фільму «Товстун і Малюк» — про Мангетенський проєкт? Ті дві атомні бомби відрізнялися одна від одної. Для них використовували різну начинку — різні елементи!

Соші сплеснула руками:

— Так! Він має рацію! Я про це читала! У цих двох бомбах використовували різне начиння! В одній — уран, а в другій — плутоній! Два різні елементи!

У кімнаті враз запанувала тиша.

— Уран та плутоній! — вигукнув Джабба, раптом побачивши проблиск надії. — У цій підказці є питання про розбіжність між елементами! — Він крутнувся й окинув поглядом армію своїх працівників. — Яка різниця між ураном та плутонієм? Хто знає?

Скрізь — безтямні погляди.

— Нумо, хутчіш! — спонукував Джабба. — Невже ви в школу не ходили? Хто-небудь — скажіть хоч що-небудь! Мені потрібно знати різницю між ураном та плутонієм!

Мовчанка.

Сюзанна обернулася до Соші:

— Мені потрібен вихід до Інтернету. Тут є браузер?

Соші ствердно кивнула:

— Найкращий — «Netscape».

Сюзанна вхопила її за руку:

— Тоді ходімо шукати. Попливемо хвилями Інтернету.

Розділ 125

«Скільки часу лишилося?» — гукнув Джабба з подіуму.

Технарі, що сиділи в тильній частині кімнати, нічого не відповіли. Вони заклякли, прикипівши поглядами до візуальної репрезентації. Останній щит танув на очах і ставав небезпечно тоненьким.

А неподалік стояли Сюзанна та Соші, задумливо схилившись над результатами свого пошуку.

— «Нелегальні лабораторії»? — спитала Сюзанна. — Що це таке?

Соші стенула плечима.

— Ви хочете, щоб я їх повідкривала?

— Саме так, чорти б їх забрали, — підтвердила Сюзанна. — Шістсот сорок сім текстових посилань на уран, плутоній та атомні бомби. Схоже, це наш найкращий шанс.

Соші відкрила лінк. З’явилося попередження:

Інформація, яку містить цей файл, призначена суто для науко­вого використання. Кожен зловмисник, який спробує сконструювати той чи інший із нижчеописаних пристроїв, наражається на ризик радіаційного опромінення та/або самознищення в результаті вибуху.

— Самознищення в результаті вибуху? — спитала Соші. — Господи, який жах!

— Шукайте, — кинув Фонтейн їй через плече. — Подивимося, що ми маємо.

Соші заглибилася в документ і швидко проглянула рецепт: як здобути нітрат сечовини — вибухівки, вдесятеро потужнішої за динаміт. Та інформація була схожа на рецепт приготування ірисок.

— Нам потрібні уран та плутоній, — повторив Джабба. — Зосередьмося на них.

— Поверніться назад, — наказала Сюзанна. — Цей документ — надто великий. Знайдіть зміст.

Соші покрутила коліща мишки назад, аж поки знайшла, що треба.

І. Механізм атомної бомби

А) Висотомір

Б) Аеродинамічний детонатор

В) Детонуюча боєголовка

Г) Вибухові заряди

Д) Відбивач нейтронів

Е) Уран та плутоній

Є) Свинцевий екран

Ж) Запали

II. Ядерне розщеплення/ядерний синтез

А) Ядерне розщеплення (атомна бомба) і ядерний синтез (воднева бомба)

Б) U-235, U-238 та плутоній

III. Історія атомної зброї

А) Розробка (Мангетенський проєкт)

Б) Застосування

а) Хіросіма

б) Нагасакі

в) Побічні продукти атомного вибуху

г) Зони ураження

— Розділ другий! — скрикнула Сюзанна. Уран та плутоній! Уперед!

Усі чекали, поки Соші шукала потрібний розділ.

— Ось він, — сказала вона. — Зачекайте. — І швидко переглянула дані. — Тут багатенько інформації. Ціла таблиця. Як ми дізнаємося, яку розбіжність нам слід шукати? Одна витікає природним способом, друга — антропогенна. Плутоній уперше відкрили…

— Число! Нам потрібне число! — нагадав Джабба.

Сюзанна знову перечитала послання Танкадо. «Основна різниця між елементами… розбіжність між… нам потрібне число…»

— Стривайте! — вигукнула вона. — Слово «різниця» має багато значень. Нам потрібне число — тому тут ідеться про математи­ку. Це ще одна гра слів від Танкадо — різниця означає віднімання.

— Так! — погодився Бекер з екрана вгорі. — Можливо, ці елементи різняться кількістю протонів чи ще чогось? Якщо відняти…

— Він правильно міркує! — скрикнув Джабба, повертаючись до Соші. — У тій таблиці є які-небудь цифри? Кількість протонів, наприклад? Період напіврозпаду? Щоб ми могли здійснити віднімання.

— Три хвилини! — гукнув технар.

— А як щодо надкритичної маси? — припустила Соші. — Тут сказано, що надкритична маса складає для плутонію три­дцять п’ять і дві десяті фунта.

— Так! — скрикнув Джабба. — Перевір уран! Яка надкритична маса урану?

Соші зазирнула в таблицю.

— Е-е-е… сто десять фунтів.

— Сто десять? — перепитав Джабба з надією в голосі. — Що матимемо, коли від 110 віднімемо 35,2?

— Сімдесят чотири і вісім десятих, — швидко відказала Сюзанна. — Але я не думаю, що…

— Геть із дороги, — скомандував Джабба, ідучи крізь натовп до клавіатури. — Оце й має бути код-убивця! Різниця між критичними масами цих двох елементів. Сімдесят чотири і вісім десятих!

— Стривайте, — кинула Сюзанна, заглядаючи Соші через плече. — Тут є багато іншого. Атомна вага, наприклад. Кількість нейтронів. Способи отримання. — Вона пробігла поглядом таблицю. — Уран розщеплюється на барій та криптон, плутоній — на дещо інше. Уран має дев’яносто два протони та сто сорок шість нейтронів, тоді як…

— Нам потрібна найбільш очевидна розбіжність, — вклинилася Мідж. — Бо в підказці йдеться про головну різницю між цими елементами.

У розмову втрутився Девід.

— Узагалі-то, «prime» у даному випадку означає не «голов­ний», а «простий». Бо маємо справу з числами.

Це слово влучило Сюзанні не в брову, а прямо в око.

— Не головний, а простий! — Вона крутнулася до Джабби. — Код-убивця — це просте число! Лишень подумайте! Таким чином усе стає на свої місця!

Джабба збагнув, що Сюзанна має рацію. Енсей Танкадо всю свою кар’єру збудував на простих числах. Прості числа були голов­ними будівельними блоками всіх шифрувальних алгоритмів — унікальними величинами, що не мали інших дільників, окрім одиниці та самих себе. Прості числа добре годилися для написання кодів саме тому, що комп’ютери не могли їх вирахувати шляхом типового факторизування числового дерева.

Соші швидко втрутилася в розмову:

— Так! Чудовий здогад! Прості числа відіграють важливу роль у японській культурі! Наприклад, у поетичному жанрі хайку використовуються прості числа. Три рядки і складова структура «5-7-5». Прості числа — скрізь. Усі храми Кіото мають…

— Досить! — перервав її Джабба. — Навіть якщо код-убивця і просте число, то й що з того? Кількість варіантів — нескінченна!

Сюзанна зрозуміла, що Джабба має рацію. Бо числова лінія безконечна, і в ній завжди є просте число. Між нулем та мільйоном їх аж 7000. Усе залежить від того, наскільки великим кодом ви­рішив скористатися Танкадо. Чим більший цей код, тим важче його вгадати.

— Напевне, це буде щось гігантське, — простогнав Джабба. Яке б просте число не вибрав Танкадо, воно буде монструозним.

Ззаду кімнати почувся вигук:

— Двохвилинне попередження!

Джабба безпорадно поглянув на візуальну репрезентацію. Почала руйнуватися остання лінія оборони. Технарі заметушилися.

Внутрішній голос підказував Сюзанні, що вони близькі до знаходження потрібного числа.

— Ми це зробимо! — сказала вона, беручи ситуацію у свої руки. — Б’юся об заклад, що з усіх розбіжностей між ураном та плутонієм лише одну можна подати простим числом! Це наш остаточний ключ до розгадки. Число, яке ми шукаємо, — це просте число!

Джабба пробігся очима по таблиці «уран/плутоній», виведеній на екран, й у відчаї скинув угору руки.

— Та там сотні одиниць інформації! Ми ніяк не зможемо здійснити віднімання, а потім знайти серед здобутих чисел прості!

— Багато з цих одиниць — нечислові, — підбадьорила його Сюзанна. — І ми можемо ними знехтувати. Уран — природний елемент, плутоній — рукотворний. Для урану використовують арти­лерійські детонатори, а для плутонію — вибух, спрямований усередину. Ці дані — не цифрові, тому їх можна проігнорувати.

— Починайте, — наказав Фонтейн.

На ВР остання лінія оборони стала тонкою, як яєчна шка­ралупа.

Джабба витер із лоба піт.

— Гаразд, хоча з цього навряд чи щось вийде. Починаємо віднімання. Сюзанно, беріть собі середину. Усі — поділіть між собою решту даних. Шукаємо різницю, подану простим числом.

Та за кілька секунд стало зрозуміло, що вони не встигнуть. Числа були велетенські, а в багатьох випадках одиниці виміру не збігалися.

— Це те саме, що віднімати яблука від апельсинів, чорт забирай, — резюмував Джабба. — Або гама-промені від електро­магнітних імпульсів. Розщеплюваний матеріал проти нерозщеп­лю­ваного. То звичайне число, то відсоток — просто міша­нина якась!

— Воно має там бути, — твердо наполягла Сюзанна. — Треба мислити. Є якась різниця між ураном та плутонієм, яку ми ще не помітили! Щось надзвичайно просте!

— Е-е-е-е, люди, тут таке… — невпевнено мовила Соші. Вона розгорнула друге вікно і проглядала решту документа з нелегальної лабораторії.

— Що там таке? — поцікавився Фонтейн. — Щось знайшли?

— Та так… — збентежено відповіла Соші. — Пам’ятаєте, я сказала вам, що на Нагасакі скинули плутонієву бомбу?

— Так, — відповіли всі присутні в унісон.

— Так от… — глибоко вдихнула Соші. — Здається, я помилилася.

Вона показала на екран свого комп’ютера. Усі скупчилися біля неї й прочитали таке:

…досить поширеною є хибна думка, що бомба, скинута на Нагасакі, була плутонієвою. Насправді в тому вибуховому пристрої було використано уран, як і в бомбі, скинутій на Хіросіму.

— Але ж… — Сюзанна отетеріло розтулила рота. — Якщо обидва елементи були уранові, то як же ми знайдемо різницю?

— Можливо, Танкадо помилився, — припустив Фонтейн. — Може, він не знав, що бомби були однакові.

— Ні, — зітхнула Сюзанна. — Він був калікою саме через ці бомби. І тому, безсумнівно, знав геть усі факти напам’ять.