Дочки-матері та ніч убивства

Розділ 12

Перший день Лани як детектива-­аматора почався зі скрипом. Вона прокинулася пізно, почуваючись розбитою. Після нападу кашлю, який змусив її схилитися над умивальником, жінка накинула халат, додала меду в чай, випила ранкові ліки й повернулася в ліжко.

Але Лана була людиною, яка обговорювала зміни в договорі під час бат-міцви її доньки. Якщо вона щось і вміла, то це працювати. Вона випила чай, знову встала, дістала з-під ліжка свої закинуті коробки з файлами та канцелярським приладдям. Стерла пил із відзнаки «Безстрашного магната ринку нерухомості» від торгівельної палати та поставила її на столі поряд зі своїми улюбленими книгами, які раніше стояли на полицях офісу Прими. Відтак дістала ручку й блокнот, щоб робити записи. Вона втрималася від того, щоб написати вгорі заголовок з окресленням наміру: «Знайти справжнього вбивцю й очистити ім’я Джек». Натомість охайно вивела вгорі дату.

Лана записала те, що їй було відомо. А відомо їй було небагато. Рікардо Круза вбили. Він помер у часовому проміжку з вечора п’ятниці, коли забронював тур на каяку на суботу, до полудня неділі, коли Джек знайшла його тіло.

Вона напружила пам’ять. Іще був незнайомець із тачкою. Лана почула в голові голос детектива, який сказав, що це було на день раніше й за милю звідти. Їй було байдуже. Вона бачила його на північному березі болота з того самого боку, де знайшли Рікардо. Це слід було записати.

Лана роздратовано подивилася на блокнот. Половину з того, що вона записала, усі знали, а інша половина, мабуть, була неважлива. Вона перегорнула сторінку й склала список важливих запитань. Запитань, пов’­язаних з убивством. Детектив казав, що є більш ніж один спосіб померти на болоті. Якщо Рікардо не потонув, як його вбили? Чи застосувалася зброя? І хто взагалі такий цей Рікардо Круз? Чи пов’язана його смерть із перевіркою води, яку він проводив два місяці тому? Як він опинився на болоті в день смерті? Чи була його машина поблизу? Чи був із ним хтось іще дівчина, — дружина або приятель — хто міг його вбити?

До обіду сторінка була заповнена запитаннями, тож голова Лани працювала краще. Вона дістала свіжу дієтичну «Колу» і, як і обіцяла Бет, зателефонувала адвокату в кримінальних справах — своєму колишньому, який був на пенсії й мешкав у Сан-­Франциско. Він запропонував зв’язати її з хорошим адвокатом у Монтереї. Лана проігнорувала його подальші повідомлення з іменами, цифрами та незграбними емоджі з підморгуваннями й поцілунками. З усім цим вона розбереться потім. Зараз їй потрібно було зателефонувати іншим людям.

Лана набрала номер Земельного трасту Центрального узбережжя, у якому працював Рікардо. Їй відповіла жвава молода жінка, яка уважно вислухала її, але категорично відмовилася щось робити. Ні, директор зараз не може підійти до телефону. Ні, вона не знає, коли він повернеться в офіс. Ні, вона не може обговорювати цю жахливу історію з Рікардо. Ні, вона не може дати ще чий-небудь номер. Так, передати повідомлення можна… але тоді Лана була вже надто роздратованою, тому поклала слухавку.

Ситуація з департаментом шерифа була не краща. Номер, указаний на візитівці Рамірез, не відповідав. Додзвонитися до Ніколетті теж не вдалося. Лана спробувала зателефонувати на основну лінію, але натомість оператори переадресовували її виклик з одного номера на інший. Кожен наступний співрозмовник висловлював іще більше сумнівів у тому, що вона має корисну інформацію. Нарешті Лана почула грубий чоловічий голос в автовідповідачі, який пропонував їй залишити детальне повідомлення на гарячу лінію, але якщо це розіграш, то «БУДЬ ЛАСКА, ПОКЛАДІТЬ СЛУХАВКУ, тому що надання неправдивої інформації поліцейським — СЕРЙОЗНИЙ ЗЛОЧИН, за який передбачено СУВОРЕ ПОКАРАННЯ». Після сигналу Лана ввічливо попросила детективів у справі Рікардо Круза перетелефонувати їй якнайшвидше. Вони цього не зробили.