Усі, хто сумує,
Як вийде надвечір у рідні поля,
Агенти Кремля.
Усі, хто зітхає і плаче,
Як тільки почує здаля скрипаля,
Агенти Кремля.
Усі, хто за світло одержить рахунок
І каже брутально: «От бля!»,
Агенти Кремля.
І хто має сумнів,
Що влада розумна, твереза і чесна, немов янголя,
Агенти Кремля.
І хто песимізмом своїм
Наче ніж нам у спину встромля,
Агенти Кремля.
І хто не стриба, не кружля,
Не співа цілий день: «Ля-ля-ля! Ля-ля-ля!»,
Агенти Кремля! Агенти Кремля!
І раптом злякавсь я,
(Не знаю, ця думка прийшла звідкіля)
Виходить, співоча, квітуча земля,
Виходить, усе, що її населя,
Усі вчителя! Тополя! Немовля!
Ой, бля…