Гумор та сатира

Якби ви знали, діячі,

Як нам набридли ваші пики.

І ви, з трибун дурноязикі,

І ви, кудлаті співачі,

Що десь волаєте до ночі,

Вже так намуляли нам очі,

Що ми б сховались залюбки,

Щоб день не бачить ваші рила.

Так ні ж, ви знову, як круки,

Усюди лізете без мила:

"Дивіться, ось ми, гарні ми,

Вам інших, людоньки, не треба!"

Втекти б до сонця, поля, неба

Від тої вашої юрми,

Що тхне горілкою та лаком.

Або гектарів двісті з гаком

Відгородити вам землі,

Щоб ви гасали там, за муром.

Ні, не як табір, все культурно,

Доляри, з їжею кулі

Кидать туди вам без упину.

Лише забудьте Україну.

її натомленій душі

Потрібен спокій, Божа ласка…

Отак я мрію. Знаю — казка.

Бо ви нахабні, як прищі —

Замажеш спереду вас трошки,

Почнете ззаду виникать.

Та й де узяти стільки грошей,

Щоб пельки вам позатикать?!!