На березі Славути,
Як той міфічний Пан,
У «Рібоки» обутий
Сидів козак Степан.
Ковтнувши «Пепсі-коли»
І мріючи про «лав»,
Він кульку «Стиморолу»
Із рота випускав.
А поруч десь Галина,
Що в ранчо з ним жиє,
Лежить і вже годину
Гамбургера жує.
А діти рано вранці,
Іще серед імли,
Поклавши «Снікерс» в ранці,
До коледжу пішли.
Старенький дід на ганок
Виходить в кімоно,
І знов про лесбіянок
Він дивиться кіно.
А баба: «Гоу з хати!
Бо стрелю, в решті решт!»
Та дід, мов Термінатор,
Його нічим не вб’єш.
А в полі і в кошарі
Стоїть такий прогрес!
І віялки «Ферарі»,
І трактор «Мерседес»!
На фермі повне диво:
Плямастий бик Пірат
Вдягнув презерватива,
Щоб не було телят.
Собаки брешуть «інгліш»,
Коти нявчать: «бай-бай»,
І все, що оком вгледіш,
То те є рідний край.
І мають все досхочу
І Канів, і Хорол,
І всяк жує та смокче
Той м’ятний «Стиморол».
Летять кулькові зграї
Туди, де між дібров,
Як «Пепсі» виграває
Газований Дніпро.