Гумор та сатира. Збірка

Прем'єр та пенсіонер (бувальщина)

Там, де ліс до траси близько,

За грибами, на пленер

Наш типовий український

Йшов собі пенсіонер.

Сивий дід, підсліпуватий,

Видно, доля нелегка,

Принести у рідну хату

Захотів хоча б грибка.

Бо реформи з кожним часом

Коротили йому вік.

Раптом — мчить авто по трасі.

Стало. Вийшов чоловік.

Коло нього охорона:

«Колесо! Ремонт! Момент!»

Гордий весь, хоч не в погонах:

Президент? Не президент?

Фейс неголений, одначе,

Погляд — де там той удав!

Десь дідусь наш його бачив,

Та, сліпенький, не впізнав.

— Ну, як справи? — каже пан той,

Наче б то старий був друг.

Дід мовчав. Пляшки з-під «Фанти»

Та сміття було навкруг.

Потім каже: — Мов холєра

Ті реформи, як біда.

Чув по радіо прем’єра,

Повний, повний він…чудак!

Чи народ ще є в запасі?

Ну, а цей хай проліта?!

Пан завмер і…розсміявся:

— От народна темнота!

Потім глянув полум’яно

(Окуляри в горизонт)

— Вір, дідусь, усе за планом,

Уряд має свій резон.

Ось іще скасуєм пільги,

Транспорт, ліки то ж розход!

Геть всі виплати пенсійні –

Заживе тоді народ!

Збільшим вдвоє ціну газу,

Тільки б Рада була «за»…

Пан зайшовся від екстазу,

В дідуся в очах сльоза:

— А навіщо це, добродій?

Може, всіх одразу в морг?

— Діду, ви село та й годі!

МВФ бабла дасть в борг!

І хмільний від перспективи,

Він пішов сідать в авто.

Непоголений, щасливий.

А старий у слід: — Ви хто?!

Як ім'я? Ви, може, геній?

Я тоді у вас повчусь…

Чує здалеку: — Арсеній!

— Сєня?! Тут і впав дідусь.

Впав, сердешний, на коліна,

Де трава, паркан, дуби,

І з натхненням, без упину

Став зрізать гриби, гриби!

Назбирав силену силу,

Підхопився, встав з колін,

Вдома склав гриби в посилку,

Напис вивів: «У Кабмін»

І на пошту! Та у дворі

Доганя його жона:

— Там же повно мухоморів,

Та й поганка не одна.

— Помиливсь, я ж той… сліпенький,

А грибків же, як лупи.

І додав іще старенький:

— Гірше, як вожді сліпі.

Поведуть сліпих — і в яму.

Потім стиснув кулака,

Та й пішов на пошту прямо!

І тепер ефект чека.

На городі і за чаєм,

І в гостях десь у куми

Дід надії не втрачає.

Тож, надіймося і ми…