Гумор та сатира. Збірка

Народознавець

Я добре знаю свій народ,

Бо я поет-народознавець.

Я маю хист і маю право

Вказати точно, де народ,

А де — підробка чи примара.

Буває вийде в окулярах

Якесь опудало чуже

І каже: «мілая погода!»,

Такую погань до народу

Не віднесу, бо бачу вже

В очах заморські витребеньки;

А мій народ простий, рідненький!

От вчора він зустрівсь мені:

Сидить, всміхається, радіє.

«Ну, як?», — питаю. — «Та надію

В душі плекаю ночі й дні,

Що просвітить мене прийдете,

Голубчик, панночку, поете!»…

І заспівав, аж загуло,

І став навприсядки стрибати.

Оце — народ! А не мурло,

Пихате, хитре, бородате.

І ще одна прикмета є,

Щоб знать, народ це чи потвора:

Народ мої вивчає твори,

А «не народ» на них плює.