Гумор та сатира

Світло в тунелі

Читав я книгу у метро,

Читав я книгу.

На дверях стогнуть: “Ще хоч тро…”

Життя — мов дзига.

Дитинка поруч щось гризе

І носом шмига:

— Мамуню, дядя що везе?

— То, кицю, книга.

Якийсь мужик у піджаку

Плечем задригав:

— Колись я теж купляв таку,

Ну, тіпа, книгу.

– І я купляв! А я читав!

— Мовчи, ханига!

І було видно — пам’ятав

Народ про книгу.

І я зрадів, бо сам з митців –

Розтала крига!

Є значить сенс писати ці…

Ну, тіпа, книги.