Гумор та сатира

Привіт тобі, найраща з націй,

Не ухиляйся від обійм!

Спинись на мить у творчій праці,

Почуй скорботний голос мій.

Ти в мене мила, симпатична,

І я не гірший із людей.

Чому ж, чому ж так специфічно

Плюєш в лице моїх ідей?

Чи я приніс у дім твій горе?

Чи катував тебе? Хіба?

Ну, поморив голодомором,

Ну, пхав у ніс тобі УПА.

Я думав, ти «в’їжджаєш чьотко»

У видатні мої діла.

А ти мені — аж три відсотка,

Ти де той рейтинг узяла?

Сигнал я маю з того світу,

Шанують там мої дива.

І ти повинна теж гордитись

Тут на землі, поки жива.

Я покохав тебе forever!

Я вів тебе у світлу путь…

Минають дні. Садок вишневий,

І бджоли хмарами гудуть.

Ми ситі, вільні, не холопи,

Всі — на колінах, в серці — мир,

Благаєм щастя для Європи

В святої діви Брітні Спірс…

Не хочеш, нація пригожа?

Боїшся вмерти від нудьги?

Так знай: прийдуть рятуй нас, Боже,

На моє місце вороги.

І буде ворог тебе мучить,

Знов «Чуден Днепр…», «Я к вам пишу…»,

І катастрофа неминуча,

Як свій палац я залишу.

Наллють горілку замість «коли»,

Кобзон очолить хіт-парад,

А твори Гоголя Миколи

Переведуть, кати, назад.

Якщо слова мої не лізуть,

Лишайся, націє, сама.

Май дарлінг, Кет, пакуй валізи!

Май чілдрен, де наша сума?

Піду по світу у негоду,

А ти останній лист читай.

Прощай, невдячний мій народе,

Гуд бай, май лав! Май лав, гуд бай!

P.S. Якщо в сумі зберуться гроші,

А Юля вам не дасть зарплат,

Я знов покличу мій хороший,

Терплячий мій електорат.