Гумор та сатира

Доля — не цукерка,

Є жахливi митi…

Парубок Оверко

Жив собi на свiтi.

У просторiй хатi

Жив би собi гоже,

Та не дали клятi

Москалi ворожi.

Пробирався гаєм

До дiвчини нишком,

А в дiвчини Галi

Вже москаль у лiжку.

Примостилось суче,

Аж слину ковтає,

Та й дiвчину мучить —

Пушкiна читає.

Похмарнiв хлопчина,

Тiльки й крикнув: «Кате!»

Та й пiшов, пiд тином

Став скарбiв шукати.

Риє, аж посинiв.

Вирив, збивши пальцi,

А в порожнiй скринi —

Екскремент москальський.

Серцем напiвмертвий

Вiд ганьби та болю

В Африку Оверко

Втiк з лихої долi.

А в країнi дальнiй,

Боже ж ти мiй милий!

Москалi на пальмах,

Мов отi горили!

Зараз у лiкарнi

Хлопцю колять дози,

Щоб картин примарних

Мiг позбутись мозок.

Лiкар капловухий

Так сказав: «Юначе,

Зранку пить сивуху —

Ще й не те побачиш».

От таке то, браття,

Мав Оверко силу,

Та його проклятi

Москалi згубили.