Де хліба вродили рясно
Як ідеш к Дніпру,
Там жувала дівка красна
Орбіт без цукру.
Ой жувала гумового
Бо зубам він друг,
Свіжим подихом зимовом
Дихала навкруг.
І від подиху дівиці,
Вже й не знаю як,
Змерзло 100 гектар пшениці
І померз буряк.
Нанівець селянська праця,
Хоч вродило вщерть…
Що в Нью-Йорку гарна цяця —
Українцю — смерть!