Гумор та сатира

Німецька балада

У Франкфурті-на-Майні,

Струнка, мов сервілат,

Жила дівчина файна

Гертруда Зундерблат.

А в місті Дюссельдорфі,

Міцний, неначе шнапс,

Хлопчина жив моторний

На ймення Карл-Хайнц.

І доля так бажала,

(А в неї путь крута):

Зустріла Хайнца-Карла

Гертруда молода.

У жаркім ресторані,

Де пахощів туман,

Сардельку їла пані,

А поруч — юний пан.

А далі наче злива —

Контакт не знає меж:

Гертруда любить пиво

І Карл-Хайнц теж!

— Свинячу ніжку, фройлян?

— Зер гут! І ще кроля!

— А як печінку? З кров’ю?

— Натюрлих! Я!Я!Я!

Ну повне душ єднання,

І шлунків, і сердець!

Сидять вони рум’яні

І спільно травлять зельц.

Пішов тридцятий келих,

І раптом, гульк! І знов

У грудях щось. Ой, леле!

Майн гот, невже любов?

Та долі того мало,

Сльоза їй миє шлях:

Дівчинка полюбляла

Футбольний клуб «Ейнтрахт».

А хлопець — «Карлсруе»

Любив до забуття.

І з того захлинулись

Прекрасні почуття.

Пішли на різні боки,

І ось вже п’ятий рік

Їдять поодинокі

І зельц, і сало-шпик…

Скажу, мов рідній жінці,

Тож вірте ви мені:

Дурне життя у німців,

І німці геть дурні!

Ні запитів культурних,

Ні глибини проблем,

А тільки б пити з кухлів

Та слухать «Боні-М».

Та щоб моя Галина

Любила б «спартаки»,

То я б її, скотину,

Зрубав би на шматки!