Гумор та сатира. Збірка

Навіки разом (парламентська фантастика)

Космічний корабель підлітав до Києва. Вітер розірвав хмари, і здоровенська конструкція зависла над Печерськими пагорбами.

— Де це ми? — запитав астронавт Петро, і став тикатись своєю синьою пикою в ілюмінатор.

— Та над Україною, — відгукнувся астронавт Микола — істота із зеленою дубляною шкірою і шістьма пальцями на лапах.

— Так засікуть же! — прогарчав Петро.

— Не засікуть, — Микола десь натиснув, і корабель став невидимим.

Астронавти прилетіли з дуже далекої планети, де кожного громадянина звали або Петро, або Микола. Чому так було — невідомо, бо то — загадка Всесвіту.

— А що це за кумпол? — спитав Петро і показав на Верховну Раду.

— Та хто його зна. — Микола увімкнув систему заглибленного бачення.

Система дозволяла проникати в об’єкт максимально глибоко, а все, що бачила, подавала на металевий екран.

З екрану прибульці почули якийсь галас. Група хомо сапієнс, вдягнуті в краватки та костюми, ляпали передніми кінцівками та вигукували «Слава!»

— Що це з ними? — спитав Петро і здивовано підняв синій хоботок.

— Та коаліцію утворили.

— А ну, додай контрасту.

Микола додав. Декілька симпатичних представників людства сильно розтягували передню частину ротової порожнини — широко посміхались.

— Ага, це, значить, коаліціянти. А що кажуть?

Микола підключив переклад, і до позаземного розуму стали доходити слова: «взаємна довіра», «повага», «любов, яка тимчасово згасла, але тепер знов спалахнула яскравим полум’ям».

При цьому деякі коаліціянти стали обійматися передніми кінцівками і притискати ротову порожнину до рильця партнера. Це були поцілунки.

— Зараз, зараз, — пробелькотів Микола, — подивимося, дорогенькі, що там у вас в середині. І він своєю шестипалою лапою поставив заглиблення на крайню позначку.

З екрану повіяло гарячим. Щось пекельне та хиже ніби скреготіло зубами і пихкало вогнем.: «Почекай-но, падло! Я тебе дістану!» — шепотіло у когось всередині. Потім почулося гарчання.

— Вимикай, усе ясно, — звелів синьопикий Петро. — Була і в нас така фігня. Ну, тіпа, коаліція. Пам’ятаєш?

— Хіба таке забудеш, — зітхнув Микола, — Наслідки мали бути жахливими, але партнери по коаліції швидко зжерли одне одного.

— Може і тут так буде, — Петро знову глянув у віконце, — Бо шкода, симпатичне місто.

Він натиснув позначку «зліт». Корабель затремтів і викинув униз струм білого диму…

Депутат Н. почав задихатися. Він смикнувся в кріслі, потім смикнув краватку, і прокинувся.

— Ой, як незручно, — подумав Н. - тільки обрали, і вже захропів посеред сесійної зали. А яка дурня наснилася!

Депутат Н. озирнувся, чи не бачать його товарищі по фракції. А потім гучно зааплодував і закричав: «Слава! Хай живе коаліція! Навіки разом!»