Байка про блоху, антилопу та недосконалість Езопа

Одна маленькая комашка —

Та, що нагліша од усіх комах,

Тримала в лісі "дах".

А щоб простіше —

"Держала кришу".

І як наїде хтось на зайчика

Чи мишу,

Комашка та його попише.

Такий собі новий "васалітет" —

Одержує блоха-авторитет

З клієнта мито,

І вже в того не так

Тремтять копита.

Хоча бувало,

Правда з похмілля,

Комашка та крута

Безвинне виріже теля

Або полапає заміжню Антилопу,

Та ліс той був далеко не Європа,

І там сто літ не мали гадок

Хоч про який-небудь порядок,

Та й всякий метод

Має певний брак,

Тож вирішили: хай хоч буде так!

І скоро вже не тільки баранці,

А й лісові отці

Пішли ховатись за блошину спину,

Наприклад, пишуть із Мінфіну:

"Пахане-пане,

Звертаємось до вас

Як патріота.

До нас прийшла зневажливая нота

Від Данії, країна є така,

Вона на ліс наш порчу напуска".

— Ах ви козли, шнурки! Чого мовчали?

Чого мені раніш не наступали?

Я падлой буду, Родіну спасу,

І Данію ту на фіг рознесу,

Особєнно за кореша Гамлєта!

Ракету мнє! Ракету!

Читач мій любий, стоп.

Мене дістав Езоп.

Пишу про звірів я,

Пітніючи з натуги.

І так всім ясно, що кругом

Одні бандюги,

Пахани, та бугри, та шайки.

А ми як зайчики

От із цієї байки…

Загрузка...