«Група вищих посадовців держави поклала квіти до пам’ятника Богдану Хмельницькому, а потім ще довго стояла, поринувши в роздуми…»
З ранкових газет.
— Скажи, Богдане, прямо
Як гетьман, як вояк.
Яку прийнять програму?
Не виберем ніяк.
Ото зберемось в Раду,
І галас день та ніч.
Якби ти дав пораду,
Так з нас би могорич…
Ожив Богдан, і ясно
Промовив на коні:
«Я раджу вам не красти!»
І знов зокам’янів.
— Ну, це, брат несерйозно,
Нема таких програм.
Де вступ? Де перший розділ?
І хто повірить нам,
Як скажемо два слова:
«Не вкрадемо — це гріх».
Не тільки піпл, корови
Піднімуть нас на сміх!
Ми думали, ти — гетьман,
В тобі глибокий зміст,
Що хлопець ти конкретний,
А ти, брат, утопіст.
2003