Гумор та сатира

Лист з Голанських висот

Ой, Голани мої, ви Голани!

Сектор Газа, «узі» та Моссад…

Звавсь колись Суботенком Степаном,

А тепер звуся Іцик Шабад.

Закрутився у хвилях міграцій,

Жінка й теща кричали: «ОВІР!»

Тільки досі вночі мені сняться

Наш колгосп і Петро-бригадир.

Я лежу у голанськім окопі,

Як звелів мені батько Шарон.

Десять літ ми не бачились, хлопці,

Десять літ не пили самогон.

За горбочком араби, араби…

Міцно пейс, наче вуса, кручу.

«Гей, в атаку!» — подзвонять зі штабу.

«Хай живе Тель-Авів!» — закричу.

Як ви там, друзяки з-під Полтави?

Чи скінчилась ота каламуть?

Збудували нарешті державу?

Десь я чув, у вас менше крадуть.

Напишіть, бо так знати охота,

Чи цвіте яблуневий мій сад.

Залишаюсь солдатом спец-роти,

Друг ваш Стьопа та Іцик Шабад.

2001