Гумор та сатира. Збірка

Дума про авторську пісню

Слухав я одного барда.…

До чого ж співає гарно!

Щось про ліс, про їжачка.

І захопленність така,

І таке в нього натхнення,

Що, забувши сьогодення,

Він полинув у політ

У далекий, дивний світ.

Потім другий бард виходить.

Гарну пісню теж заводить.

Про високеє кохання,

Про світанкові зітхання:

«Люба! Ось, моя рука!..»

Ну, і теж про їжачка.

Ну, а потім сталось лихо —

Перший бард підкрався стиха,

Вдарив декою гітари,

І убив одним ударом

Того другого барда'.

Як? За що? Така біда!

Кажуть: авторськеє право.

Перший (учень Окуджави)

«Їжачка» привіз на зліт,

Як читав ще «Айболит»

Другий бардик той нещасний,

І пісень про все прекрасне,

Ще, маленький, не писав,

Тож, виходить, прав не мав

На цю тему їжачкову…

Хлопці, щось тут нездорове.

Щось ви, любії барди`,

Заспівали не туди.

Втім, скажу тобі я, Галю,

Як кудись до фестивалю

Потягне тебе душа,

Май з собою «калаша»!