Гумор та сатира

Поет та інтернет

Один Поет

Заслав вірша у Інтернет.

Ну, там: «Люблю, молю,

Без вас ридаю, як дитя…»

Коротше, справжнє почуття.

Та тільки він запхав сонета,

Зробилась трясця Інтернету.

І від Нью-Йорку і до Риму

Усі захекались від диму.

Так що Поета-небораку

Взяла міліція… за руки.

Та відпустила, розібравшись в чому суть —

Не можуть інтернети ті збагнуть

Поета нашого натхнення і діла.

А от міліція змогла!