Гумор та сатира

Ой, ти бідний та нещасний Депардьє!

Ти скажи, у тебе розум трохи є?

І куди тебе, Жерарчику, несе?

Чи ти на ніч обчитався де Мюсе?

Чи у Сені наковтався ти води?

Ну, куди ти преш, куди «ву пре», куди?

Що тобі намазано — «Москва»?

В тебе, дупа, «міль пардон», то голова.

Любить Пушкіна й Тургенєва воно.

Так вони ж там не живуть уже давно!

Проковтнеш, месьє, культурний той гачок —

Прийде Путін і укусить за бочок.

Усі органи згризе тобі ущент,

Ох, кусючий той кремлівський президент!

Ти до нас приїдь, мусьяка, хоч на мить.

В нас податки можеш зовсім не платить.

Ще тобі дамо картоплі, буряків.

І маєток, можна трохи кріпаків.

Ліс і поле, щоб ти жив, і щоб радів,

Знайдем сир, який ти любиш, щоб смердів.

А за це ти нам — нічого, любий пан,

Тільки вийдеш на майдан, де наш Богдан,

І у напрямку гетьмана булави

Дулю скрутиш для треклятої Москви!

А ми будемо сміятись як дитя,

Бо в тій дулі наше щастя і життя,

Наша радість і буття, і майбуття.

А в Москву, Жераре, не твоя путя.

І забудь отих Толстого, Пушкіна,

В нас письменників ще краще, як багна!

І який з тебе Митіщ громадянин?

Неньку Францію ти зрадив, сучий син!

Зрадив свого «Нотр Дама де Парі»,

Зрадів гімн «Альон занфан де ля Патрі!».

І як скажуть земляки тобі «адьє»,

І як плюне між очей Мірей Матьє,

Ти приїдь до нас, у нас тут шанси є…

Паспорт зробимо «за штуку», Депардьє!