Гумор та сатира

В часи прадавні СРСРу

(О, юних літ солодка мить!)

Мене, малого піонера,

Навчили Африку любить.

А нині сльози ледве стримав,

Бо жаль чорненьких тих людей.

Ну, де узяти стільки гривень,

Якщо бушмен ти чи пігмей?

І ще думки, мов чорні хмари,

І серцю боляче згадать:

Дружок армійський Йон Морару

У Київ мріяв завітать.

Тепер пишу я молдовану:

«Не поспішай, мій бідний Йон,

Бо в нас одні цікаві пани

Цікавий вшкварили закон».

Ну, звісно, тим воно не горе,

У кого друг — чи «сер», чи «дон».

Якийсь там небудь Сорос-Шморос

Проскочить будь-який кордон.

Ще й поцілують дяді руку,

Почесна варта аж завмре!

Та що йому ті дві-три «штуки»,

У нас він стільки набере!

Та й нашу рідную еліту

Не колихне отой «сир-бор»,

Якщо вона чи її діти

Зберуться їхать за бугор.

Наприклад, їдуть властні куми,

І раптом Польща каже: «Стоп!»

Платити буде їм не сумно,

Бо скажуть: «Крали й більші суми,

І зараз, як усі розумні,

Ховати їдем до «європ»…