Гумор та сатира

Страта кума

Якось ввечері, без шуму,

Захиливши грам п’ятсот,

Ми шукали мого кума,

Щоб вести на ешафот.

Хтось хотів його за грати,

Але більшість каже: «Ні!

Тільки страта! Тільки страта!

На війні, як на війні».

Чом, спитаєте, замало

Буде кумові тюрма?

Він сказав, що ми стрибали,

Наче дурні, задарма.

І тепер він — ворог лютий.

І хоч круть тепер, хоч верть,

У кайдани весь закутий,

Хай іде собі на смерть.

Та хіба ж самі не знаєм,

Що купили нас за гріш?

Що круки у ріднім краї

Нам встромили в серце ніж.

Що уже не дно, а днище

Ми відчули в підлий час.

Та казать про це навіщо?

Це ж образа для всіх нас!

Ніби він один розумний,

А ми лохи навкруги.

Нам такі, як бувший кум мій —

Найстрашніші вороги.

Що з того, що хлопець правий?

Дійсно, неньку продали.

Не потрібна нам та правда,

За якою ми — козли.