Гумор та сатира

Відпочивають утопісти,

Нервово курить Томас Мор…

Жив у прекраснім королівстві

Король по імені Віктор.

Він думав так: закон підпише —

Життя настане «алєс гут»,

І зникнуть хабарі та «крыши»,

Та негараздам всім «капут».

І якось той король завзятий

Сказав, зібравши свій народ:

«Щось заважає розвиватись.

Я довго думав, що? І от,

Учора тут біля левади

Зустрів чиновників зрання.

Вони корупцією, гади,

Займались прямо серед дня!»

І ось нова настала ера,

Віктор підписує закон,

І кляті корупціонери

Мов пацюки шукають схрон!

В законі пишеться: «Народе,

Дзвони мені, пиши листи,

Як заважатимуть уроди

Робити бізнес і цвісти.

Якщо чиновник непоштивий,

Враз виїжджає мій спецназ,

Той потрапляє в об’єктиви,

І вмить зника мов пар чи газ!».

Минають дні, і що вражає —

Усі принишкли, не беруть,

А все одно щось заважає.

Де зріст? Врожаї? В чому суть?

І з’ясувалось (всім наука):

Дзвонить бажаєш королю?

Дзвінок «входящий» — баксів штука,

Без всяких там «просю!», «молю!».

Листи писать — купи паперу,

Конверт із маркою — мільйон.

Не гривень, друже, тільки євро,

Хоч всі читали той закон.

Якщо ж машину із спецназом

Ти викликав хоч раз один,

Усе майно готуйсь одразу

Віддать гвардійцям за бензин.

Віктор зітхає (то ж не жарти),

І свій питає апарат:

«Панове, де євростандарти?

Шо за діла? Прошу порад!».

«А це стандарт національний» —

Відповідають в той же час. —

«Хоч ми Європа, і Центральна,

Та є специфіка у нас.

Збагніть! Вклонившись, кажем «пліз» ми.

Але займатися, пардон,

Отак прилюдно утопізмом,

Для короля це «моветон».

Вона ж, корупція, уперта,

(Боротись треба, слів нема),

Та боротьба наша безсмертна,

Як і корупція сама…».