Гумор та сатира

Привиди ночі

Мені приснився знову дивний сон —

Приходять у мій дім якісь уроди,

І кажуть: «Ми — посланці від народу,

Синів його відбірний легіон.

А ну, давай, нам, дядьку, напрямки,

Чи можна тебе звати патріотом?

І, взагалі, скажи нам, хто ти, що ти?

Які ти маєш погляди, думки?»

Дивлюсь на тих «відбірних» (хоч і сплю)

Яке ж воно дурне, бридке, убоге!

«А вам, пани люб’язні, що до того?

Ну, звісно, рідну землю я люблю».

«То все слова! — вола мені юрма, —

Ти довідку нам дай чи документа!

Щоб там була печатка президента.

А як не маєш, тут тобі й тюрма!».

І голосно ригають, мов скоти,

На стіл сідають та на підвіконня.

Я їм: «Вимоги ваші не законні,

І прошу не звертатися на «ти»!

Як можете, — кажу, — такі брудні,

Тут виступать від імені держави?»

А ті зухвало: «Значить, маєм право!»

І лист зім’ятий тикають мені.

«Читай-но, вуйко, пишуть там про нас,

Що ми шляхетні, гарні та відважні.

Он, бач, які там підписи поважні?

До речі, де тут грошики у вас?»

Хто вас наслав?! Кошмарна, підла жуть!

(Що покидьок — у кожного на пиці).

«Від кого ми, державна таємниця!»,

І знов ригають, і, мов коні, ржуть.

Скажіть, цей сон — то особливий знак?

Вночі прийшов з якої він нагоди?

Сказать, що хазяйнують в нас уроди?

Так ми це бачим кожень день і так.