В мене очі, як дві дірки,
Пика, як в свині.
Але вийти в телезірки
Хочеться мені.
Скаже хтось: «Бажання дике,
Хлопче, схаменись!
Ти свою погану пику
Бачив хоч колись?»
Та не дам на це я згоди,
В мене свій маршрут.
Пика — то не перешкода,
Головне — розкрут.
От засуньте мою пику
В сорок передач,
І глядач до неї звикне,
Змириться глядач.
Ну, спочатку буде кепсько,
Трошки поблює.
Звісно, пика — то не кекси
І не крем-брюле.
Та нудота скоро зникне,
І вже через рік
Хтось гукне: «А де та пика?
Я до неї звик!»
І як випре на екрани
Сам Ален Делон,
Скажуть: «Пика ця погана,
Іди геть, мурло!»