Гумор та сатира. Збірка

Лист до Лорана Етьєна

За спокій ваш молю я Бога,

Прийміть уклін і каяття.

Ви нам принесли допомогу,

А вийшло так, що і життя.

І то є горе. Наше горе.

Хоча… (як гидко це мені)

Тепер про вас напишуть гори,

Мов Альпи, різної брехні.

Пробачте…Звикли ви до миру

У себе вдома, брат Лоран.

І хоч тих мов у вас чотири,

Вам не потрібен «Ураган».

А тут умови специфічні,

Європа — мати нам одна,

Але культурні протиріччя

Знімає в нас лише війна.

То жарт. Яка там ще Європа!

Культура?! Вигадки старі.

Нас знов купили, мов холопів,

Ми знову дурні в панській грі

Панів заморських і тутешніх,

У них є гроші, в нас — сини.

Он, знову брешуть: «Тут, конєшно,

Немає нашої вини.

Ми розберемося, не схибим,

Але не ми! Не ми! Не ми!»

І очі спікерів, як в риби,

Холодні, мертві та німі.

Хай до труни твоєї, брате,

Несуть свій чорний, клятий звіт

Ті, хто собою налякати

Змогли Європу, Крим і світ.

Хто наклада на Україну

Високий європейський знак,

Коли гуртом хапа людину,

І пхає у сміттєвий бак.

Хто клав народ у домовину,

Та з мінометів його крив,

Хоч той єдину мав провину —

Не так моливсь і говорив…

Червоний Хрест — це знак любові.

Лоране, як прийшов твій час,

Ти виконав слова Христові —

Ти вмер за друзів, вмер за нас.

Молись, щоб стали ми не хворі,

Щоб вижили в чужій війні,

І щоб упали підлі гори,

Всі гори нашої брехні.