Одіссея

Анотація

«Одіссея» — завершальна книга циклу, у якому автор переповідає міфи та легенди Стародавньої Греції від народження богів до повернення додому героїв Троянської війни. Блискучий стиль автора, художні вставки, уміння помічати дрібні деталі, проводити паралелі й робити влучні узагальнення зроблять читання «Одіссеї» справжнім задоволенням і для знавців античної літератури, і для тих, хто вперше знайомиться з пригодами героїв Троянської війни на їхньому шляху додому.

Стівен Фрай Одіссея

Народу Греції — стародавньої і сучасної

Нарешті вернувся із моря моряк

І мисливець — із лісу домів.

Роберт Луїс Стівенсон. Реквієм

Ітака

Як вирушиш ти у путь до Ітаки —

Най довгим буде твій шлях під сонцем.

Багато пригод. Відкриттів багато.

Не бійся циклопів ані лестригонів,

І гнів Посейдона тебе не спіткає,

Як будуть думки твої високі,

Як пристрасті серце не наповняють.

Не бійся бога морів глибоких,

Ані лестригонів, ані циклопів.

Зустріти тобі їх не доведеться,

Як сам їх носити не будеш у серці.

Молися — най буде твій шлях повільним,

Щоб радості й миру душі додали.

Сотні літніх ранків привітних

І сотні бухт, до того незнаних.

Потрапиш ти на базар фінікійський —

Купуй усе, що проситься в руки:

Чорне дерево, перли великі,

Корали, амбру, парфуми дивні.

Та потім рушай до єгипетських міст, бо

Там здобудеш скарби науки.

Не зводь своїх ти очей з Ітаки —

Вона ж бо мета твоєї дороги.

Але не спіши. Навіть буде краще,

Як займе шлях твій багато років.

На острів прибудеш ти старцем сивим,

Багатств назбиравши собі по дорозі,

Яких тут не знайдеш в краях убогих.

А дар від Ітаки — сама дорога.

Без неї ти не підняв би вітрила.

Більше Ітака дати не в змозі.

В далеких мандрах ти мудрість здобудеш,

Досвідченим, зрілим на землю ступиш,

І знатимеш ти, що значить — Ітака.

К. Кавафіс

Вступ

Ласкаво прошу в Одіссею. Це моя четверта книга переказів давньогрецьких міфів, але повірте, щоб зрозуміти «Одіссею», вам нема потреби читати три попередні — «Міфи», «Героїв» і «Трою». Звісно, я дуже сподіваюся, що ви їх таки прочитаєте, — або вже прочитали, — але історія Одіссея стоїть окремо від них — в усіх можливих значеннях цього слова.

А отже, все ж таки варто, здається мені, озирнутися навколо, перш ніж пуститися в дорогу, аби ознайомитися зі світом, до якого ми завітали. А для цього слід оглянути три «Доби», яким присвячені, відповідно, три попередні книги.

Доба богів

Про народження богів та їхнє сходження до влади йдеться в першій частині «Міфів». Після кривавих заколотів дванадцять головних божественних істот сідають на горі Олімп, аби правити різними куточками світу. Царює над ними Зевс, небесний отець. Список головних богів та їхні характери можна подивитися наприкінці книги — там, де подано перелік дійових осіб.

На початку історії нижній світ, тобто земля, населена суто тваринами, чудовиськами, німфами та різноманітними божками нижчого рангу. Щоправда, згодом Зевс зі своїм приятелем титаном Прометеєм створили нас, тобто людей, і поступово ми розійшлися по цілому світу.

Доба героїв

Безсмертні боги часто-густо заводили романи зі смертними, і від таких союзів народжувалися діти, декого з яких олімпійці підносили до звання напівбогів — наприклад, Персея, Геракла, Тесея чи Ясона, про яких ідеться в «Героях». Це були люди відважні, часто зі складним характером і долею, їх славили за їхні пригоди та бійки з чудовиськами, які не давали життя простим людям. Зусиллями героїв світ став для людства дещо спокійнішим та безпечнішим. На землі починають з’являтися перші натяки на міста, порти, землеробство й торгівлю.

Минають роки, людство розвивається, і його стосунки з богами зазнають змін. Люди чемно звершують молитви та жертвоприношення, але дедалі більше часу приділяють власним справам. Боги все ще не залишають смертних у спокої, але в людські долі втручаються більш виважено — вони чи то стали обережнішими, чи то втомилися. Люди ж дають собі раду самотужки: самі ставлять собі цілі й самі намагаються їх досягти.

Доба людей

Троянську війну спричинили боги, і в хід її вони часто-густо втручалися, проте билися, страждали та винесли на собі увесь тягар здебільшого прості люди. Так, у жилах кількох головних героїв — Ахілла, Єлени, Одіссея, Енея — текла божественна кров (через що дехто з богів був особисто зацікавлений у перемозі тієї чи іншої сторони), проте загалом Троянська війна була справою смертних.

Й от війна добігла кінця, і греки з усіма їхніми царями, князями й полководцями жадають повернутися додому.

Саме в цей момент розпочинається «Одіссея». Уся історія поневірянь царя Ітаки глибоко людська, і, утім, на його шляху зустрінеться чимало богів і чудовиськ. Крім Зевса у цій історії братимуть активну участь три богині — Гера, Афродіта й Афіна — та їхній посланець бог Гермес. Для такої уваги в мешканок Олімпу є свої причини. Усе сталося через події, які спричинили Троянську війну та зумовили її наслідки. Тож нагадаймо собі, з чого все почалося...

Суд Паріса

Одного чудового дня на горі Іда неподалік Трої з’явився Гермес, який привів юного пастуха Паріса до трьох богинь — Гери, Афіни та Афродіти. Юнаку дали золоте яблуко й веліли дати його тій, кого він вважатиме найвродливішою. Він обрав Афродіту, богиню кохання, яка пообіцяла йому в нагороду Єлену — найпрекраснішу з усіх смертних жінок. Дві інші богині образилися й поспішили піти в хмарі диму.

Афродіта обіцянку виконала й допомогла Парісові вкрас­ти Єлену з її домівки у Спарті та перевезти морем до Трої.

Менелай, принижений, збезчещений та розлючений чоловік Єлени, і його брат цар Мікен Агамемнон зібрали величезне військо по материковій Греції та сусідніх островах і рушили походом на Трою, аби повернути Єлену, а також свою зневажену честь. Флот ахейців, данайців, еллінів та аргів’ян вирушили морем на схід, до Трої. Розпочалася облога, яка тривала десять страшних, жорстоких і кривавих років1.

1 Назвемо їх «греками», так буде простіше, хоча країни під назвою Греція тоді не існувало. — Прим. автора.

Афродіта, природно, вболівала за троянців — так само як її коханець бог Арес і двійнята-лучники Артеміда з Аполлоном. Афіна з Герою, ображені Парісом, само собою, співчували грекам. Зевс, якого вся ця історія дещо дратувала, удавав щось на кшталт нейтралітету.

Дерев’яний кінь

За десять років війна зайшла в глухий кут, вихід з якого знайшов найхитріший та наймудріший з грецьких вождів на ім’я Одіссей (або Улісс, як називали його римляни). Він розробив неабиякий план.

Одного ранку троянці виглянули з-за своїх укріплень і побачили, що всі грецькі кораблі й намети десь зникли, і на всій величезній Ілійській рівнині стоїть лише гігантський дерев’яний кінь. Троянці зраділи, вирішивши, що вони перемогли, а греки втекли, залишивши на пам’ять цей подарунок, і затягнули коня в місто. Уночі в череві коня відкрився люк, з нього виліз грецький загін і відкрив браму для решти війська. Місто було спалено, а населення піднято на спис.

Війна скінчилася. Троянці втратили свій дім, а греки мріяли повернутися до свого.