Одіссея

Карфаген

Боги грецькі й боги римські

Цариця небес Юнона радісно споглядала, як чотири вітри одночасно взялися до справи.

У цій главі ми називатимемо богів їхніми латинськими іменами — хто ще не зрозумів чому, той зрозуміє невдовзі. Отже, Гера тепер стане в нас Юноною.

Мабуть, цілу книжкову шафу можна заставити працями про те, чим мешканці грецького та римського пантеону між собою подібні, чим пов’язані та чим відрізніються. Головне, що треба знати, — що всіх богів, яких римляни запозичили від греків, вони пов’язали зі своїми богами та перейменували, — крім Аполлона. До того ж атрибути в кожного грецького бога та його римського аналога були подібні, але не завжди ідентичні. Наприклад, Афіна в греків була в більшій пошані, ніж її аналог (чи колега) Мінерва — у римлян. Мінерва хоч і була богинею військової справи, проте важила для римлян набагато менше, ніж Марс, римський аналог Ареса. Марс втілював суворість, жорстокість та безжальність — що дуже пасувало войовничим римлянам. На честь бога війни було названо Марсове поле (Campus Martius), величезну (півтора квадратних кілометри) площу в Римі, а ще — планету на зоряному небі, місяць березень (Martius, March, Март) і день тижня — вівторок (Martis)22.

22 Своє «латинське» ім’я цей день зберіг у французькій, італійській, іспанській та румунській мовах. — Прим. автора.

А також у більшості слов’янських мов. У німецькій чи англійській мовах вівторок названий на честь Тіуса — скандинавського бога, якого римляни вважали аналогом Марса. — Прим. перекладача.

У народних переказах про походження Риму близнюки Ромул і Рем, засновники міста, були дітьми Марса — тож бога війни можна вважати небесним покровителем столиці майбутньої імперії — і це пасувало її войовничим громадянам. А от Мінерва... відгуки її імені зараз і не відшукати. Під іменем Афіна вона живе в назві великої грецької столиці, але під іменем Мінерва... Ну, так називається одне видавництво сльозливих книжок, так любили називати дівчат у ХІХ столітті, так звали голову гуртожитку в Гоґвортсі... але в Римі вона була богинею майже другорядною23 — і це багато чого може сказати нам про те, як греки та римляни бачили себе самих і одне одного.

23 До речі, в Оксфордському словнику англійської мови є слово «minerval», яке тлумачиться як «дарунок, який учень вручає вчителеві на подяку». Тож, даруючи наприкінці навчального року вчительці квіти або горня з написом «найкращій вчительці у світі», ви трішечки, але все ж таки вшановуєте обділену увагою богиню. — Прим. автора.

На березі

Збитий з курсу чотирикратним ураганом Еола, Еней зі своїми кораблями врятувалися лише завдяки Нептуну, богу морів, який завжди симпатизував благочестивому троянцеві, а ще — не любив, коли хтось чужий втручався в морські справи. Нептун наказав Еолові забиратися назад на свій острів і забрати із собою своїх чотирьох шкідників.

До берега спромоглися дістатися лише сім із троянських кораблів. Намагаючись розгледіти на обрії решту, Еней забрався на найвищу скелю, яку тільки зміг знайти, але все було марно — море було чистим. Зате на березі троянець побачив місто — ще не вповні добудоване, але вже величне.

— Не знаєш, як називається це місце? — запитав він у свого товариша, якого звали Ахат.

— Воно називається — або буде називатися — Карфаген.

— Африканське місто — і таке величне? Я чув, що в Африці є великі міста, проте думав, що всі вони далеко від моря.

— Це пунійське місто, а не африканське, мій пане24.

24 У наші дні «пунійський» чи «пунічний» прийнято відносити суто до Карфагена — головно через те, що війни між Римом і Карфагеном називали Пунічними. Проте слово це походить від Фінікії, країни на Середземному морі, там де зараз південний Ліван. Столицею Фінікії був Тір. У Біблії (і ще багато де) її мешканців називали хананеями. — Прим. автора.

— А хто тут править?

— Цариця, яку звати Дідона. Походить вона з країни, де правили Кадм і Фенікс25.

25 Аби нагадати собі, хто такий Кадм і яку роль він відіграв у грецькій міфології, див. «Міфи». — Прим. автора.

І так, фінікійці давно ходили сюди торгувати. Дідона правила в Тірі, і звали її тоді Елісса. Але в неї був брат — жахливий брат. Звали його Пігмаліон.

— Як скульптора?

— Звали так само, але скульптором цей Пігмаліон не був26.

26 Романтична історія про Пігмаліона — митця, який занадто любив своє мистецтво — теж викладена на сторінках «Міфів», с. 352. — Прим. автора.

Дідона вийшла заміж за Акербанта, жерця у храмі Геркулеса й найбагатшого мешканця Тіра. Пігмаліон убив її чоловіка, аби привласнити його багатства. Проте Дідона була мудрою й спромоглася втекти, прихопивши всі гроші покійного чоловіка. Вона осіла спочатку на Кіпрі, а потім дісталася сюди й почала зводити нове місто. Кажуть, вона збирається заміж за Ярбаса, короля Нумідії.

Відвівши погляд від берега, Еней побачив, як три великі олені вели в ліс ціле стадо. Проповзши в їхній бік, троянський царевич дістав лук і вистрелив сім разів — Ахат подавав йому стріли. Еней вцілив сім оленів, по кожному для семи вцілілих кораблів. Троянці залюбки поласували олениною й підняли келихи з вином, аби вшанувати товаришів, чиї кораблі загинули в морі27.

27 Вергілій в «Енеїді» називає серед таких імена Оронта, Аміка, Ліка, Гія і Клоанта. — Прим. автора.

Аби підняти дух троянців, Еней звернувся до них із промовою. Він нагадав, що вони оминули чудовисько Сціллу та врятувалися від небезпечних циклопів, а потім повів промову далі:

— У нас є доля, друзі мої, на нас чекає обіцяна богами країна — Латинія28.

28 Latium, або Lazio італійською. Від цієї місцини походить слово «латина», а також назва італійської футбольної команди. — Прим. автора.

— Нашу долю стільки разів передвіщали провидці й пророкували оракули, що сумніватися в ній не можна. Троя, наше рідне місто, втрачена назавжди. Але народ троянський не зникне — він ще піднесе голову й сягне такої величі, якої не бачила й не бачитиме історія людства. У серці нашому живе скорбота за загиблими друзями та втраченій батьківщині, але вознесімо ж хвалу богам за нашу майбутню славу!

Коли Еней завершив свою промову, з моря засурмили роги. Троянці озирнулися. До них наближався човен — широкий, з невисокими бортами. Цариця Дідона відрядила своїх посланців, аби ті запросили гостей у Карфаген.