Одіссея

Олімпійські ігри

— Маю запитати тебе, батьку, — сказала Афіна Зевсові, — коли твій план нарешті буде втілений у життя?

— Мій... е-е-е... що? — не зрозумів Зевс.

— Твій план віддати все людство у владу тиранам, злодіям і дурням, вигнати правосуддя зі світу смертних і звести нінащо угоди, обіцянки, честь і закон. Такий в тебе план51.

51 План, який, судячи з усього, втілився в життя до найменших дрібниць. — Прим. автора.

— Е? — Зевс озирнувся на інших богів, не розуміючи, у чому річ. — Я таких планів не робив. Хіба ні?

Боги дружно закивали головами. Але Афіна впала в риторичний запал, і її було не зупинити:

— Бо якщо один з найкращих, наймудріших, найсправедливіших смертних, який коли-небудь ходив цією землею, уже багато років терпить несправедливу неволю — то що взагалі значать на світі честь і справедливість? Що взагалі може мати бодай якесь значення? — Афіна перейшла на крик. — Нехай тоді ріки зупиняться у своїх руслах, а плоди з дерев падають угору до неба! Нехай вогонь морозить, а повітря стане твердим, немов камінь! Нехай саме...

— Одіссей!!! — загарчав Зевс. — Це знову через того клятого Одіссея!

— Так, клятого, тобто проклятого, ти правильно сказав, батьку! Уже сім років він сидить у неволі в безсмертної — і так, це справжнє прокляття! Для смертного сім років — невимовно, незносимо великий термін. Сім років — і сам-один. Справді, це прокляття. Ані кораблів, ані товаришів — лише Каліпсо, яка тримає його в неволі своїми злими чарами. Проклятий, проклятий і ще раз проклятий. А тим часом у далекій Ітаці злодії тримають у страху весь його дім. Його син Телемах, шляхетний юнак, який не чинив лиха ані людям, ані богам, уже майже рік мандрує в пошуках звісток про свого батька. Як би ці злодії зраділи, якби Телемах помер, і вони напевно примусили Пенелопу до шлюбу. І за який то переступ здобув Одіссей таке прокляття? Яке гріховне бажання — повернутися додому! Який нечестивий злочин — вигадати спосіб покласти край цій страшній десятилітній війні! Яка жахлива...

— Та дай уже мені сказати! — благав Зевс. — Хіба це не ти сама просила мене наслати шторм на зарозумілого Одіссея та інших греків на їхній дорозі додому?

— Заради всього святого, батьку, це було десять років тому! І це дуже великий термін для...

— Добре, добре, гаразд, най буде. Нехай стане всім відомо, що Одіссеєві дозволено повернутися додому, без жодних перешкод і якомога швидше. Гермесе, спустися-но туди вниз і передай Каліпсо мою волю: син Лаерта має якнайскоріше залишити її острів. Жодних божественних перешкод — але й жодної божественної допомоги. Вона має спорядити йому якийсь простенький корабель. Ну, що чекаєш?

Гермес миттю натягнув свої золоті сандалії, узяв жезл, надягнув низький шолом — і понісся, куди сказали.

Зевс обернувся до Афіни:

— А щодо Телемаха — ти вже відвідувала його в образі Ментеса й супроводжувала його в образі Ментора. Якщо маєш таке бажання — можеш захищати його й далі. А тепер: Ганімеде! Нектару мені! Гебо! Прохолодний рушник мені на очі! Аполлоне! Музику! Афіно!

— Що, батьку?

— Афіно... Іди собі геть.