Одіссея

На острові Каліпсо

Послання

Як морські птахи літають над хвилями в пошуках їжі, так Гермес летів над синіми водами океану, розправивши крила на своїх сандаліях. Він обожнював це відчуття польоту. Аж ось на обрії показалася Огігія52.

52 На диво, греки вимовляють цю назву як «О-і-є-я». Як я вже вказував (де саме — вже забув) гомерознавці — і маститі академіки, і початківці — обожнюють вишукувати, де саме є і як зараз називаються острови й місцини, які згадує Гомер, але на Огігію кандидата на мапі поки що не знайшлося. Дехто вважає, що це Гозо біля Мальти. Пізніше греки припускали, що йдеться про острів, який згодом затонув через землетрус чи виверження вулкана. Страбон, грецький географ, історик і філософ І ст. до н. е., добряче поламав голову над цим питанням і помістив Огігію в Атлантичний океан, вирішивши, що острів був там, де «лежить потік океану», який згадується в «Одіссеї», коли герой уперше ступає на цю землю (зараз ми називаємо цей «потік в океані» Гольфстрімом). Ще написано, що Огігія лежить далеко від інших островів Середземномор’я і кораблі до неї майже не заходять. У серіалі «Втеча з в’язниці» на каналі Fox головний герой сидить у єменській в’язниці під назвою Огігія. Мабуть, телеканал розраховував, що серіал ітиме сім років. — Прим. автора.

І ось він м’яко приземлився на пісок та рушив вглиб острова, зачарований його звуками та запахами: «Чого варті ці величні хороми олімпійських богів і земних царів — ця порожня пиха — як порівняти з такими затишними куточками!».

Вісник богів підійшов до входу в печеру Каліпсо. Він знав: німфа там, всередині, він чув її голос. Каліпсо співала. У паузах між куплетами Гермес чув стук ткацького човника — німфа ткала. У печері горів вогонь — ранкове повітря наповнив запах диму від кедрових полін.

Зачарований красою цього видовиська, Гермес завмер, піднявши п’ятку53.

53 Так його зазвичай і скульптори зображують. Ця поза називається contrapposto. — Прим. автора.

Навколо печери росли тополі, вільхи та кипариси, у яких гніздилися довгопері яструби, сови та різноманітне морське птаство. Зі скелі били чисті струмки. Землю наче килим вкривали фіалки, червона конюшина та петрушка, а стіни печери обвивали виноградні лози, ґрона на яких були такі пухкі й блискучі, що, здавалося, ось-ось тріснуть.

Каліпсо одразу впізнала його. Безсмертні завжди впізнають один одного, як би давно вони не бачилися. Німфа посадила Гермеса за стіл і пригостила амброзією та червоним нектаром. Випивши, Гермес зітхнув, відкинувся на спинку й озирнувся навколо:

— Ти хочеш знати, чому я прилетів?

— Поза всякими сумнівами, ти сам це скажеш мені, коли вважатимеш за потрібне, — відповіла Каліпсо. Звісно, вона знала, з чим прилетів посланець богів. Усі останні сім років вона щоранку прокидалася зі страхом, що цей день настане.

— Зевс, мій батько й батько всіх нас... — почав Гермес.

— ...батько всіх нас... — чемно відгукнулася Каліпсо.

— ...відправив мене із цим посланням. Ти тримаєш у себе на острові нещасного в’язня. Ти знаєш, що він прагне потрапити на інший острів — Ітаку, однак не даєш йому жодної змоги покинути Огігію. Зевс наказує тобі негайно відпустити його. Не пристало людині бути так далеко від свого дому та своїх людей. Його доля — повернутися до рідних берегів та домашнього вогнища в Ітаці.

Каліпсо подивилася на гостя:

— Яке лицемірство! У Зевса є Іо, Ганімед, Каллісто, Даная. Деметра розважається з Іасіоном54.

54 Деметра, богиня родючості, витягла Іасіона з-за святкового столу на весіллі Кадма й Гармонії та зайнялася з ним коханням на зораному полі. Коли вони повернулися, Зевс помітив залишки землі на сідницях Іасіона й уразив його блискавкою. Це був, мабуть, перший випадок (але далеко не останній), коли необережність усе згубила. Дякуємо, Стівене, ця інформація була зайвою. — Прим. автора.

Навіть ти, Гермесе, без плями й пороку! Зі скількома смертними хлопцями та дівчатами ти розважався? І так, Одіссей — це ж син Лаерта, а той — син Автоліка, хіба ні? А хто був батьком Автоліка-крадія? Ти!55

55 Каліпсо говорить правду. Гермес та Аполлон якось в одну ніч мали авантюру з прекрасною царівною Хіоною. Вона народила двійню: одного від Аполлона й одного — від Гермеса. Сином Аполлона був Філамон, співець та музикант, якого можна було порівняти лише з Орфеєм. Сином Гермеса був Автолік — крадій, брехун, волоцюга й шахрай. Яблуко від яблуні, як то кажуть. — Прим. автора.

Усьому небесному племені можна злягатися зі смертними — але не Каліпсо. Лише Каліпсо має бути сама-саменька й нещасна...

— Спокійно, спокійно, — Гермес взяв німфу за руку. — Жодна із цих любовних авантюр до добра не довела, сама знаєш. Каллісто? Обернули на ведмедицю. Даная? Золотий дощ і все таке56.

56 Згідно з міфами, Зевс проник до Данаї у вигляді золотого дощу, вона завагітніла й народила Тесея. Служницю, яка її охороняла, стратили за це, а Данаю із сином посадили в дерев’яну скриню та викинули в море. Після тривалих поневірянь вона вийшла заміж і заснувала місто Ардею в Італії, а Персей став одним з грецьких героїв. — Прим. перекладача.

Іо? Обернули на корову. А бідна Деметра? Її роман закінчився тим, що Зевс вразив бідолашного хлопця блискавкою — про що, сподіваюся, ти пам’ятаєш. Так, ми можемо інколи дозволити собі трохи розслабитися, але, як і все у всесвіті, — довго це не триває. Каліпсо, твоє щастя тривало сім років. Так, для нас, безсмертних, це коротка мить, але для людей це до біса тривалий термін. Тож, хай би як там було, час Одіссея відпускати. Зевс виголосив свою волю. Думаю, не варто нагадувати, які сумні перспективи чекають на тебе, якщо ти бодай подумаєш про непокору.

Гермес дав Каліпсо поплакати, а потім торкнувся пальцем її щоки. Німфа підняла голову:

— Я врятувала його, коли сам Зевс розбив об скелі його корабель і лишив потопати. Я дала йому їжу, одяг, кохання — навіть безсмертя пропонувала. Але якщо така воля Зевса — отже, така воля Зевса. Я одразу ж відпущу Одіссея. Кораблів у мене тут немає, тож він муситиме сам собі щось збудувати. Знаючи Зевса, він ще передумає і, може, знов влучить у нього раз чи двічі, доки блискавки не закінчаться. Але не бійся. Свою справу я зроблю — твій правнук може спокійно вирушати додому.

Переборовши свою печаль, Каліпсо всміхнулася. Воно звучало дещо парадоксально: вічномолодий, сяючий Гермес — і прадід?

Гермес усміхнувся їй у відповідь:

— Ти чиниш правильно. Не хотілося б, аби мій батько карав тебе за непокору.

Коротка мить, яскравий спалах — і небесний посланець зник.