Троя

Сімейні чвари

Хто була ця Єлена?

Ми — Ікар і Дедал, які летять на захід на оперених крилах, або, можливо, ми — Зевс-орел, що несе в своїх кігтях троянського принца Ганімеда на Олімп, або ми — Беллерофонт, який мчить у повітрі на своєму крилатому коні Пегасі. Далеко під нами синіє Егейське море. Ми перетинаємо берегову лінію неподалік від гори Пеліон, домівки кентавра Хірона. Ми пролітаємо над вершиною гори Отріс, домівкою перших богів. У її тіні ми бачимо королівство Фтію, де Пелей править мірмідонянами. Його нова дружина, морська німфа Фетіда, вагітна хлопчиком. Ми незабаром до них повернемося. Тримаючи курс на південний захід, ми пролітаємо над Саронічною затокою; глянувши вниз, ми можемо побачити острів Саламін, домівку Теламона, де живуть його сини Аякс і Тевкр. Перед нами лежить великий півострів Пелопоннес, де розташовані деякі з найвеличніших королівств грецького світу. Коринф і Ахея — на півночі, батьківщина Тесея Тройзен — на півдні. Далі на заході лежать Пілос і Лаконія, але безпосередньо внизу ми бачимо Аргос і сусідні з ним Мікени, наймогутніше з усіх королівств. Нам варто приділити час, аби дізнатися, хто там живе.

Пелоп, син Тантала, як ви пам’ятаєте, після того як не зміг відвоювати Лідію, королівство свого батька, у троянського царя Іла, вирушив на захід до Пізи, де виграв руку доньки царя Еномая Гіпподамії в перегонах на колісницях39. Пелоп виграв перегони, але він і його рід прокляв візничий Міртіл, якого він обдурив.

39 Не італійська Піза, як ви пам’ятаєте. Грецька Піза, столиця королівства Еліда, розташована на північному заході Пело­поннесу.

Пелоп, убивши Еномая і отримавши в дружини Гіпподамію, почав правити в Еліді й заснував там, у королівстві Олімпія, атлетичні змагання, що відбуваються кожні чотири роки (які згодом стали Олімпійськими іграми, що тривають і досі). Він та Гіпподамія мали двох синів, Атрея і Тієста40. А від німфи Аксіохи у Пелопа народився ще один хлопчик Хрісипп41. Фіван­ський принц Лай, якому дали притулок в Еліді від міжусобного насильства, що вирувало в його рідному місті, закохався в красивого Хрісиппа і викрав його, заслуживши таким чином прокляття, яке мало зруйнувати дім Лая, сина Лая Едіпа та їхніх нащадків. Це прокляття доповнювало початкове прокляття, що його наслали на Кадма, засновника Фів, і яке дійшло до дітей Едіпа, можна розглядати як дзеркальне відображення прокляття, що впало на дім Тантала42.

40 Третій син Піттей вирушив правити Тройзеном. Піттей був батьком Етри, матері Тесея, яка фігурує в «Героях», але яку ми незабаром знову зустрінемо у зв’язку з історією Трої.

41 Буквально «золотий кінь».

42 Прокляття Ареса лягло на Кадма за те, що він убив Ісменського дракона, а прокляття Діоніса було на його наступному поколінні за те, що вони зневажливо ставилися до матері бога Семели. Про це, а також про розвиток прокляття, що було на домі Лая, див. «Міфи» та «Герої».

Потерпіть мене трошки. Завірюха з географії та генеалогії вже вкрила ці сторінки, але — як завжди буває з грецькими міфами — на цьому гобелені є кілька важливих ниток, якщо ви пробачите мені зміну метафори, які слід позначити яскравими кольорами, якщо ми хочемо чітко рухатися за сюжетом. Немає потреби знати розташування кожного міста-держави на Пелопоннесі, материковій Греції та Троаді, а також кожного двоюрідного брата й кожну тітку у великих родинах, які там правили і які мають відіграти визначні ролі в майбутній драмі, але деякі з них точно варті нашого часу та уваги. Наприклад, королівський дім Трої: Пріам, Геку­ба та їхні діти. Теламон, Пелей та їхні нащадки також важливі. Так само і дім Тантала, який від Пелопа до його синів та їхніх синів кидає тінь на всю історію Троянської війни та її наслідки. Прокляття Тантала подвоювалося з кожним наступним поколінням, воно перетворилося на цілий каскад проклять, сила яких штовхає нас до кінця всього.

Отже, зупинившись, аби перевести подих, ми знову опиняємося на Пелопоннесі. Лай викрав Хрісиппа. Пелоп проклинає його і посилає двох своїх законних синів, Атрея та Тієста, щоб вони врятували свого зведеного брата Хрісиппа. Натомість вони вбивають його43. Чи через ревнощі, як це зробили Пелей і Теламон зі своїм братом Фоком, чи з якихось інших мотивів, нам невідомо.

43 Згідно з деякими джерелами, кинувши його в колодязь. За інши­ми версіями, він покінчив із собою.

Ви вже добре знаєте, що коли вчинено кровний злочин, лише безсмертний, жрець чи цар може його зняти з людини. Царі Еврітіон і Акаст зробили це для Пелея, цар Кіхрей — для Теламона. Раніше, після того як Беллерофонт випадково вбив свого брата, мікенський цар Прет здійснив необхідний обряд очищення44. І саме до Мікен утекли Атрей і Тієст у пошуках спокути, коли Пелоп вигнав їх із Еліди за братовбивство.

44 З епічними результатами: див. «Герої».

Те, що сталося з Атреєм і Тієстом далі, настільки складне й божевільне, що я не можу з чистою совістю розповісти вам кожну подробицю цієї історії. Але якщо я зберу все в один абзац, який намагатиметься це пояснити, ми отримаємо три імені, важливі для подальшого розвитку нашої ­історії.

Брати Атрей і Тієст оселилися в Мікенах, скинули місцевого царя (Еврістея, деспота, який змусив Геракла виконати його Дванадцять подвигів), а потім почали зраджувати один одного якомога підступнішими способами: кожен із них змагався за трон Мікен, то перемагаючи, то програючи, то знову його відвойовуючи. Тієст викрав дружину Атрея Аеропу. Щоб помститись, Атрей подав Тієсту на бенкеті його власних синів45. Оракул сказав Тієсту, що єдиний спосіб помститися його брату Атрею за цей злочин — це народити сина від власної доньки — сина, який виросте й уб’є Атрея. Тож Тієст вклав у ліжко свою доньку Пелопію, яка в належний час народила йому сина Егіста. Так подружня зрада, інфантицид, канібалізм та інцест мали місце одне за одним зі швидкою та шокуючою послідовністю. Пелопія так соромилась інцесту, що, тільки-но народився Егіст, вона покинула його в далекому селі. За традицією, дитину знайшов пастух, і за якоюсь неминучою іронією долі цей пастух відніс дитину до її дядька, царя Атрея, який — не знаючи, що ця дитина була сином його брата Тієста і, згідно з пророцтвом, мала його вбити, — усиновив Егіда і виховав його разом зі своїми трьома дітьми від Аеропи: їхніми двома синами Агамемноном і Мене­лаєм та донькою Анаксібією.

45 Як їхній дід Тантал вчинив із їхнім батьком Пелопом.

Якщо ви досі зі мною, я у великому захваті від вас. Лише коли Егіст виріс і став чоловіком, його «дядько» Тієст відкрив йому, що він насправді був його сином (і водночас онуком) і що він був народжений, аби стати знаряддям помсти. Замість того, щоб ужахнутися, виявивши, що він є нащадком такого підлого союзу, Егіст покорився своєму батьку/діду Тієсту і вбив Атрея, чиї сини Агамемнон і Менелай утекли з Мікен, залишивши їх під контролем Тієста й Егіста.

Куди ж поділись Агамемнон і Менелай? Вони вирушили на південь, до Нижнього Пелопоннесу та процвітаючого королівства Лаконія (або Лакедемон), яке ми знаємо сьогодні під назвою, що досі розбурхує кров, — Спарта46. Там молодих принців привітав тогочасний цар Спарти Тіндарей, одружений із Ледою, принцесою з королівства Етолія, розташованого на північному березі Коринфської затоки.

46 Лакедемон, син Зевса, був стародавнім царем Лаконії. Він перейменував королівство на честь Спарти, своєї дружини (і племінниці). Спартанці класичного періоду були відомі своєю лаконічністю та прямотою висловлювання. Вони (як, мабуть, стереотипні жителі Йоркширу) не терпіли всієї тієї книжкової науки та інших нісенітниць південних міст, які можна було знайти в Афінах та інших таких розніжених місцях. Існує історія про те, що цар Філіп II Македонський (батько Александра Македонського) обложив місто і погрожував їм таким чином: «Якщо я переможу вас, ми зрівняємо ваше місто з землею. Ми вб’ємо кожного чоловіка й хлопчика у місті й заберемо кожну жінку й дівчинку в рабство». Спартанці надіслали відповідь, що складалася з одного слова: «Якщо...» Часто вважають, що це найперша лаконічна відповідь в історії.