Троя

Брати

Ми залишили Теламона, коли він відплив до Саламіна зі своєю новою нареченою Гесіоною. Теламон і його родина відіграють досить важливу роль в історії Трої, щоб виправдати наше повернення в минуле для того, аби дізнатися про їхнє походження. Я ще раз закликаю вас не запам’ятовувати кожну деталь, а просто слідкувати за цими історіями — цими «історіями походження», як ми їх зараз називаємо, — досить того, що ці історії залишаться у вашій пам’яті у загальних рисах, коли ми рушимо далі. Крім того, це чудові історії.

Теламон і його брат Пелей виросли на острові Егіна, процвітаючій морській і торговельній державі, розташованій у Саронічній затоці, яка лежить між Арголідою на заході та Аттикою, Афінами й материковою Грецією на сході15. Їхній батько Еак, цар-засновник острівної держави, був сином Зевса та Егіни, водяної німфи, на честь якої назвали острів. Хлопчики виросли в королівському палаці такими вірними союзниками, якими тільки можуть бути щасливі брати, і такими ж зарозумілими, якими тільки можуть бути менш щасливі принци-онуки Зевса. Їхня мати, Ендеїда, донька кентавра Хірона та німфи Харікло, обожнювала їх, і їхнє майбутнє, повне комфорту та легкої влади, здавалося забезпеченим. Проте, як завжди, у долі були інші плани.

15 Див. мапу. Арголіда (або Арголіс) — це спільна назва, яку дають (іноді частково конфедеративним) містам-державам Коринф, Мікени, Тиринф, Епідавр, Тройзен і Аргос.

Цар Еак відвернувся від Ендеїди та завів роман із морською німфою Псаматою, яка подарувала йому сина Фока. Як і всі старіючі батьки, цар Еак дуже любив свою найменшу дитину, «розраду для моєї старості», як він із любов’ю називав свого наймолодшого сина. Фок виріс у популярного й спортивного хлопчика, улюбленця палацу. Ендеїда не могла змиритися з роллю першої дружини, якою знехтували, і її охопила ревнива ненависть до Псамати та її сина, ці ревнощі також поділяли зведені брати хлопчика Теламон і Пелей, яким уже було за двадцять.

— Подивіться на нього, ходить палацом, ніби він його власник... — прошипіла Ендеїда, коли вона та її сини дивилися з-за колони, як Фок марширував коридором, імітуючи звуки сурми.

— Якщо батько доб’ється свого, він буде володіти нашим палацом... — сказав Теламон.

— Огидний маленький нахаба... — пробурмотів Пелей. — Хтось має його провчити.

— Ми можемо зробити навіть більше, — запропонувала Ендеїда. Вона знизила голос до шепоту. — Еак планує влаштувати п’ятиборство на честь богині Артеміди. Гадаю, нам варто вмовити маленького Фока взяти в ньому участь. А тепер слухайте мене уважно...

Ніколи ще Фок не був таким схвильованим. П’ятиборство! І старші брати закликали його взяти у ньому участь. А він завжди думав, що вони не сильно його люблять. Можливо, так було тому, що він був іще надто малий, аби брати участь у їхніх мисливських експедиціях. Це має бути ознакою того, що тепер вони вважали його досить дорослим.

— Тобі потрібно потренуватися, — попередив його Пелей.

— Це так, — сказав Теламон. — Ми не хочемо, щоб ти осоромився перед царем і двором.

— Я вас не підведу, — щиро сказав Фок. — Я буду тренуватися щогодини кожного дня, я обіцяю вам.

Під прикриттям дерев Теламон і Пелей спостерігали, як їхній маленький брат метав диск у поле за стінами палацу. Він виявився неочікувано вправним.

— Як людина такого зросту може кинути диск так далеко? — запитав Теламон.

Пелей підняв свій диск і зважив його в руках.

— Я зможу кинути далі, — сказав він. Прицілившись, він повернувся, крутнувся навколо себе й відпустив. Диск рівно та швидко пролетів у повітрі та вдарив Фока по потилиці. Хлопчик упав на траву без жодного звуку.

Брати помчали на місце. Фок був мертвий.

— Нещасний випадок, — прошепотів переляканий ­Теламон. — Ми всі тренувались, і він побіг перед твоїм ­кидком.

— Не знаю, — сказав Пелей, побілівши. — Хіба нам повірять? Весь палац знає, як сильно ми на нього ображені.

Вони подивилися вниз на тіло, обмінялися поглядами, а тоді кивнули й міцно схопили один одного за передпліччя, щоб скріпити невисловлену угоду. Через двадцять хвилин вони вже розкладали сухе листя та гілки на голій землі, під якою було поховане тіло їхнього молодшого зведеного брата.

Коли палацом та містом поширилася звістка про те, що принц Фок зник безвісти, ніхто так не прагнув знайти його, як Ендеїда та її сини. У той час як Ендеїда гладила руку своєї ненависної суперниці Псамати і вливала їй у вуха слова надії, Теламон і Пелей енергійно приєдналися до сліз і голосінь.

Цар Еак піднявся на дах палацу і з цієї високої точки огляду промовляв дедалі більш відчайдушним голосом ім’я свого улюбленого маленького сина у бік поля, у бік лісу, в усі боки. Його перервав сором’язливий кашель. До нього наближався запорошений та забруднений сажею старий раб.

— Що ти тут робиш?

Старий раб низько вклонився.

— Пробачте мене, царю-володарю, але я знаю, де юний принц.

— Де?

— Я щодня піднімаюся на ці дахи, ваша величносте. Моя робота — робити палац водонепроникним за допомогою соломи та смоли. Близько полудня я випадково подивився вниз і побачив це. Я бачив усе.

Покрівельник привів царя до місця, де був похований Фок. Пелея і Теламона викликали до батька, вони зізнались у своєму злочині, після чого їх вигнали з королівства, де вони народилися.