Троя

Гектор і Аякс

Тепер, коли Арес вийшов із бою, греки змогли просунутись аж до стін Трої. Діомед очолював атаку, тим часом його підтримували Аякс, Одіссей, Агамемнон, Менелай, Аяс — навіть старий Нестор прорвався вперед, розмахуючи мечем урізнобіч із такою силою, що суперечила його рокам.

Гектор побачив, що троянці втрачають свої позиції та що незабаром місто може впасти. Він знав, що саме він мусить зупинити цю хвилю, і розумів, що у нього якраз достатньо часу, щоб разом із Енеєм, який бився поруч із ним, завести троянську армію в місто, зачинити браму та належно підготуватися до контратаки.

У королівському палаці Гекуба обійняла його і запропонувала йому випити чашу вина й трохи відпочити. Але Гектор відсунув чашу.

— Дякую, мамо, та якщо я зараз вип’ю вина, мій розум може сповільнитись, а моя рішучість — ослабнути.

Він піднявся сходами до кімнат Паріса та Єлени.

— Поліруєш свої обладунки, брате? Так, я б сказав, що це саме відповідає твоєму стилю.

Паріс почервонів.

— Не знущайся з мене, Гекторе. Можливо, я не володію твоїми військовими здібностями та хоробрістю, але коли справа того вимагає, я можу й буду битись. Я зараз іду, щоб нагострити свій меч та вістря списа. Я швидко тебе наздожену.

Єлена дивилась, як він іде.

— Ти б’єшся більше за всіх, — сказала вона Гектору після того, як Паріс пішов, — і заради чого ти ризикуєш своїм життям? Усе заради мене, хоч якою б нікчемною я була. І, звичайно, заради свого жалюгідного брата Паріса та його марнославства. Краще б я ніколи не народжувалася, тоді б я не накликала все це на вас.

Гектор подивився в наймиліше людське обличчя, яке будь-коли існувало.

— Будь ласка, — сказав він, — не засмучуйсь. Я роблю те, що треба робити. Ніхто в нашій родині не звинувачує тебе, Єлено. Вони знають, що ти страждаєш відтоді, як тебе забра­ли з дому. Мої батько й мати прийняли тебе. Ти — принцеса Трої. Ти — моя улюблена сестра. Ми боремося за твою честь і за нашу власну. І ми робимо це із задоволенням і з гордістю.

Біля Скейської брами Гектор знайшов свою дружину Андромаху, яка тримала на руках їхнього сина.

— Привіт, маленький Скамандрію, — мовив Гектор, дивлячись на сплячу дитину, яку решта Трої називала Астіанактом, «володарем міста». — Який чудовий вигляд він має. Як зірочка.

— О, Гекторе! — сказала Андромаха. — Ти точно мусиш битись? Я не хочу, щоб мій син ріс без батька. Ахілл вже вбив мого батька, а якщо він чи Діомед уб’є тебе?

— Ми всі народжуємось із власною долею, і ще ніколи нікому не вдалось уникнути своєї, — відповів Гектор. — Крім того, як я зможу жити з ганьбою, знаючи, що коли стільки моїх братів і товаришів-троянців ризикували своїм життям, я втік додому й сховався? Смерть краща за безчестя. Я битимуся за тебе і за Скамандрія. Якщо ми здамося зараз, данайці все одно розграбують місто й уб’ють усіх нас. А тебе заберуть у рабство в якийсь грецький дім. Я цього не дозволю.

Шолом Гектора впіймав сонце. Спалах на його полірованій бронзі розбудив Астіанакта, який розкрив свої очі. Вигляд великого плюмажу зверху шолома, що спускався йому в обличчя, змусив дитя скрикнути від страху. Андромаха і Гектор розсміялися. Гектор зняв шолом, підняв дитину й поцілував її.

— Скамандрію, вирости й стань кращим чоловіком, ніж коли-небудь був твій батько, — сказав він, піднявши сина високо в повітря, перш ніж повернути його в обійми дружини. — І нічого не бійся, моя люба Андромахо. Я не помру. Не сьогодні.

Кивнувши брамнику, він вийшов із міста — Паріс побіг наздоганяти його, виблискуючи своїми чудовими обладунками.

— Ось і я, брате, — мовив Паріс. — Я ж казав, що швидко наздожену, чи не так? Сподіваюсь, я не змусив тебе чекати.

Гектор усміхнувся.

— На тебе неможливо злитись. Я знаю, що ти сміливий, готовий і здатний боротись, але моє серце розбивається, коли я чую, як інші зневажають тебе. Зробімо сьогодні так, щоб обидва наші імені прожили ще так довго, доки у людей будуть язики для того, щоб співати.

Пліч-о-пліч брати вийшли з міста на рівнину, де точилася битва.

Вони миттєво кинулися в бій, і кожен із них одразу знищив по одному видатному ахейському воїну.

Афіна й Аполлон, спостерігаючи за цим, кидали одне на одного косі погляди.

— Я гадаю, що ти хочеш кинутися в бій і принести перемогу своїм улюбленим аргосцям, — сказав Аполлон. — А що заважає мені зробити те саме для троянців?

— Наш батько заборонив нам... Зупинімо це кровопролиття й натомість зробімо щось мудре...

— Наприклад?

Афіна розповіла Аполлону про свій план, і він схилив голову.

— Буде так, як ти скажеш...

Син Пріама Гелен, провидець і оракул королівської родини, у ту ж мить почув голос, який шепотів йому на вухо. Він негайно вирушив на пошуки свого старшого брата, що ­перебував просто в самому центрі битви, де він рубав своїх ворогів.

— Гекторе! — сказав Гелен, відводячи брата вбік. — Послухай. Боги сказали мені: щоб зупинити кровопролиття, кожна сторона має назначити свого чемпіона.

— Що? — перепитав Гектор, важко дихаючи. — Ми вже спробували це...

— Чому б не спробувати ще раз? Двобій між Менелаєм і Парісом нічого не вирішив. Твоє життя проти життя того, кого оберуть греки? Один на один?

Гектор швидко це обдумав, а потім підвищив свій голос, аби кинути виклик.

— Почуйте мене, воїни Еллади! — вигукнув він. — Пришліть мені свого найкращого воїна, щоб він став вашим чемпіоном. Якщо він переможе мене, він зможе забрати мої обладунки та зброю, але тоді він мусить повернути моє тіло до Трої для очищення та спалення. Якщо я переможу його, я позбавлю його зброї та обладунків, але залишу його тіло, щоб ви його забрали й очистили. Цей поєдинок усе вирішить. Чи погоджуєтеся ви на ці умови?

Менелай одразу заговорив, знову запропонувавши себе на роль чемпіона, але Агамемнон змусив його замовкнути.

— Ти вже досить важко боровся, брате. Твоя рана на нозі все ще загоюється. Крім того, навіть такий великий воїн, як ти, не зрівняється з Гектором. Він уже перевершує тебе самим тільки своїм зростом.

Тоді встали ще дев’ять інших знаменитих греків: сам Агамемнон, Діомед, Ідоменей, Великий та Малий Аякси, Одіссей і ще троє воїнів. Кожен із них видряпав своє ім’я на камінці, які вони потім кинули у шолом Агамемнона. Агамемнон потряс свій шолом, і звідти вискочив камінець з іменем Аякса Теламоніда — Аякса Могутнього.

Піднявся захоплений і радісний шум, бо ахейці вірили, що цей велетень майже непереможний. Його розміри та силу не міг перевершити жоден воїн із обох ворогуючих армій. Аякс озброївсь і підняв свій величезний прямокутний щит, який складався з семи шарів товстої шкіри, а завершальним шаром на ньому була кована бронза. Ми з вами змогли б підняти цей щит так само, як ми змогли б підняти справжню гору.

Знову армії розійшлися, щоб створити посередині арену для поєдинку.

Аякс і Гектор зіткнулись один з одним. Гектор отримав честь першого кидка, і його спис пробив перші шість шарів шкіри на щиті Аякса, але був відбитий останнім. Далі настала черга Аякса, його спис пробив щит Гектора і пробив би його тіло, якби Гектор вчасно не відвернувся.

Воїни з обох боків були надто захоплені двобоєм, щоб кричати.

Вони тремтіли від усвідомлення того, що спостерігають за тим, як твориться історія. Історія такого важливого значення, що стане основою легенд. Грація та швидкість Гектора проти могутності й сили Аякса.

Тепер вони знову зіштовхнулись один з одним. Аякс іще раз проткнув щит Гектора й завдав дотичного удару в шию, порізавши його м’яку шкіру. Гектор жбурнув у ворога величезний камінь, на що Аякс відповів цілим валуном, удвічі більшим за камінь, що змусило Гектора впасти на коліна.

Аякс підійшов ближче, а потім подивився на небо.

— Сонце сідає, — сказав він, простягаючи Гектору руку й допомагаючи йому підвестись. Їхній поєдинок було перервано. З галантністю принца Гектор подарував Аяксу свій срібний меч, а Аякс став на коліна, щоб віддати Гектору свій бойовий пояс. Тоді вони не могли цього знати, але срібний меч Гектора та бойовий пояс Аякса ще відіграють величезну й трагічну роль у майбутній драмі.

Так із честю завершивсь їхній двобій. Напружені бої цього дня також закінчились, але війна не стала ближчою до завершення, ніж у той свій перший день понад дев’ять років тому.