Троя

Лотерея

Після того як Діоскури врятували сестру з її ув’язнення в Афідні, до Єлени приставили набагато більшу кількість охоронців. Поки вона переходила від дитинства до підліткового віку, вона була змушена терпіти присутність вартових за дверима вдень і вночі, а також компанію служниць, компаньйонок, охоронців і дуеній на чолі з матір’ю Тесея Етрою, навіть коли вона хотіла піти на звичайну прогулянку навколо палацу.

Краса може здаватись одним із найбільших дарів, але вона також може бути й прокляттям. Деякі люди народжуються з красою, яка, здається, зводить інших з розуму. На щастя, таких серед нас небагато, але сила цієї краси може викликати тривогу та навіть призвести до катастрофи. Це підтвердив випадок із Єленою. Її мати Леда та її батько Тіндарей (принаймні її смертний батько) незабаром дізналися, що кожен неодружений цар, принц і воєначальник на Пелопоннесі, а також багато чоловіків із материка, островів і найвіддаленіших форпостів грецького світу, вишикувались у чергу за її рукою. Величезний натовп нетерплячих і могутніх залицяльників почав заповнювати палац Тіндарея разом із їхнім галасливим і п’яним почтом. Вони були б дуже раді отримати руку такої гідної принцеси з такого великого королівського дому за будь-яких обставин, але тепер краса Єлени була настільки прославлена та оспівана в усьому відомому світі, що всякий, хто взяв би її собі за дружину, здобув би новий і ні з чим незрівнянний престиж і славу, що й казати про унікальний привілей мати можливість прокидатися поруч із цим чарівним обличчям щоранку.

Серед її наймогутніших і найбільш наполегливих залицяльників були постійні гості царської родини Спарти у ті часи, сини Атрея Агамемнон і Менелай, але вони були далеко не самотні у своїх старанних залицяннях до прекрасної Єлени. Аякс із Саламіна53 приєднався до черги за її руку, як і його зведений брат Тевкр. Діомед із Аргосу54 прибув до палацу, як і Ідоменей, цар Криту, Менесфей, цар Афін,55 принц Патрокл, спадкоємець трону Опуса (царство на східному узбережжі материкової Греції), Філоктет із Мелібеї, Іолай і його брат Іфікл, правителі фессалійських філакейців, а також багато інших вождів різних кланів, старійшин, ­князів, дрібних ­дворян, землевласників і тих, хто просто сподівався на удачу. Їх було занадто багато, щоб усіх пригадати56.

53 Син Теламона, якого часто називають Теламонським Аяксом, або Аяксом Могутнім, або Аяксом Великим.

54 Немає жодного стосунку до Діомеда Фракійського, власника людоїдних коней, які стали Восьмим подвигом Геракла (див. «Герої»).

55 Кастор і Полідевк посадили його на трон Тесея, коли вони напали на Аттику, щоб урятувати Єлену.

56 Загальна кількість женихів, якщо скласти всіх, хто перерахований у таких джерелах, як праці Аполлодора, Гесіода та Гігіна, досягає сорока п’яти.

Одним із високопоставлених і шанованих правителів, який не прибув до Спарти, щоб свататися до Єлени, був Одіссей із Ітаки. Усі, хто його знав, вважали цього принца найспритнішим, найхитрішим і найпідступнішим юнаком у всьому грецькому світі. Батьком Одіссея був аргонавт Лаерт, правитель Кефалонії та прилеглих до неї островів у Іонічному морі57. Мати Одіссея, Антиклея, була онукою Гермеса по лінії злодія та шахрая Автоліка58. Лаерт віддав своєму синові Одіссею правління на Ітаці, одному з островів Кефалонського архіпелагу, над якими панував Лаерт59. І хоча це був далеко не найбільш родючий чи процвітаючий із Іонійських островів, Одіссей не проміняв би Ітаку й на всі багатства та дива Пелопоннесу. Ітака була його домом, і він любив кожен її зубчастий камінчик і лисий кущик.

57 Назва «Іонійське» може викликати плутанину, оскільки ці води розташовані біля західного узбережжя Греції й не мають нічого спільного з землею Іонія, яку ми називаємо Малою Азією, нині Анатолійською Туреччиною, а на сході доходять до Егейського моря, до тих земель, де розташована Троя. Римське ім’я Одіссея — Улісс (Ulysses), що дивно, оскільки римляни насправді майже не використовували літеру «у». Ulixes — іще один варіант латинського написання цього імені. Більшість джерел припускають, що Одіссей був одним із претендентів на руку Єлени, але я твердо переконаний, що він ним не був, і, можливо, ви зрозумієте чому, коли розгортатиметься ця історія.

58 Див. «Міфи», щоб дізнатись історії про хитрого Автоліка. Де­які джерела називають Сізіфа — такого ж великого хитруна — одним із предків Одіссея.

59 Кефалонія, або Кефалінія (Kefalonia для сучасних греків), є найбільшим із Іонічних островів, який назвали на честь ­Кефала, коханця богині світанку Еос (див. «Міфи») та батька Лаерта, який був батьком Одіссея.

І друзі, і вороги погоджувалися, що Одіссей успадкував більш ніж достатньо шахрайської дволикості та пустотливої хитрості свого діда Автоліка та свого прадіда Гермеса. Вороги тримались осторонь, не довіряючи йому й боячись його розуму та підступів; друзі покладалися на нього, коли їм потрібні були поради та хитрі стратегії. Він був обурливо махлярським і дволиким, якщо ви його не любили і не довіряли йому, або дивовижно метким і розумним, якщо він був вам потрібен.

Саме з останнього приводу відшукав його роздратований Тіндарей.

— Одіссею! Подивіться, в якому стані мій палац. Усі холостяки з островів, високогір’їв і низин набилися туди, благаючи руки Єлени. Мені пропонували такі викупи за наречену, від яких у вас вискочать очі. Є ідіоти, які вважають, що мені пощастило мати таку дочку, але вони нічого не розуміють. Вони, здається, не усвідомлюють, що коли я віддам її в дружини одному залицяльнику, то майже напевно заслужу непримиренну ворожнечу з боку всіх інших.

— Так, немає жодних сумнівів, — сказав Одіссей, — це безсумнівно, що ті, хто не отримають Єлену, сприймуть це погано. Справді, дуже погано.

— Тоді весь Пелопоннес захлинеться від крові!

— Тільки якщо ми не зберемося разом і не обміркуємо все.

— Ви займіться цим, — сказав Тіндарей. — Коли я намагаюся щось придумати, у мене починає боліти голова.

— У мене зароджується ідея, — мовив Одіссей.

— Справді?

— О, так. Проста і очевидна. Вона гарантовано працює, але має свою ціну.

— Кажіть. Якщо це зупинить громадянську війну й дасть мені спокій, тоді це варте того, що ви за це попросите.

— Я хочу руку Пенелопи.

— Пенелопи? Пенелопи мого брата Ікарія?

— Саме її. Вона обіцяна принцу Фессалії, але я кохаю її, а вона кохає мене.

— Тепер зрозуміло, чому ви єдиний, хто не вештається біля кімнати Єлени з висолопленим язиком, чи не так? ­Гаразд, гаразд. Вітаю. Розв’яжіть мою проблему, і ви зможете відплисти з Пенелопою на Ітаку під час наступного припливу. Яка у вас з’явилась ідея?

— Скличте всіх женихів і скажіть їм ось що...

Тіндарей уважно слухав, як Одіссей викладав свій план. Йому треба було прослухати його в подробицях тричі, перш ніж він нарешті все зрозумів. Він міцно обійняв свого друга.

— Блискуче! — сказав він. — Ви геній.

Тіндарей віддав потрібні команди. Зазвучали сурми та барабани. Раби бігали палацом босоніж, закликаючи гостей негайно зібратись у великій залі. Женихи відповіли на виклик, бувши сповнені нервового хвилювання. Чи було ухвалено рішення? Єлена вже вибрала? Чи її батьки вибрали за неї? Після фінальних звуків фанфар і барабанів на високому балконі з’явилися Тіндарей, Леда та почервоніла Єлена. Вели­кий натовп царів, воєначальників, вождів кланів, князів, генералів, дворян, землевласників і тих, хто сподівається на удачу, замовк.

Одіссей сидів у тіні на табуреті, всміхаючись. Йому було цікаво, як залицяльники відреагують на його план. Вони будуть змушені погодитися. Звичайно, так і буде. Спочатку неохоче, але вони мусять його прийняти.

Тіндарей прочистив горло.

— Мої друзі. Цариця Леда, принцеса Єлена і я дуже зворушені тою палкою зацікавленістю, яку ви виявили щодо створення... тісного зв’язку з нашим королівським домом. Вас так багато, і всі такі гарні, такі благородні й такі гідні люди. Тож ми вирішили, що єдиним способом, який дозволить вирішити цю справу справедливо, буде...

Він зробив паузу. У залі почувся скрегіт шкіри та брязкіт міді, коли п’ятдесят чоловіків нахилилися вперед, щоб нічого не пропустити.

— ...лотерея.

Пролунало голосне зітхання. Усмішка Одіссея розпливлася його обличчям. Тіндарей підвів руку.

— Знаю, знаю. Ви боїтеся, що шанси проти вас. А може, ви боїтеся, що боги проти вас? Адже якщо переможець визначається жеребом, його обираю не я, не цариця, не сама Єлена, а Морос і Тіхе60, від яких завжди походять доля й удача, добрі чи лихі.

60 Грецьке уособлення випадку.

Здавалося, залицяльники побачили справедливість цього — на думку Одіссея — сентенційного аргументу і пробурмотіли свою згоду.

Тіндарей підвів руку — і запанувала тиша.

— І ще одне. У цієї лотереї є своя ціна, яку потрібно заплатити за свій лотерейний квиток.

Тепер у залі почулося невдоволене бурмотіння. Одіссей поздоровив себе.

— Запевняю вас, ціна полягає не в золоті чи коштовних речах, — сказав Тіндарей. — Ціна, яку ми вимагаємо, — це клятва. Претендентам на руку Єлени буде дозволено тягнути жереб лише в тому разі, якщо вони спочатку присяг­нуться всіма богами Олімпу і життям своїх дітей та онуків, що незалежно від того, хто виграє, вони без нарікань приймуть цей результат. Крім того, вони зобов’язуються захищати Єлену та її законно визнаного чоловіка від усіх, хто може стати між ними.

Коли залицяльники це почули, запала тиша. Звичайно, це була блискуча ідея. Тіндарей сам ніколи не зміг би придумати таку схему. Кому, як не Одіссею з Ітаки, вистачило розуму, щоб запропонувати таку просту й досконалу ідею? Щасливий переможець, який отримає руку Єлени, тепер міг завжди почуватися в безпеці. А нещасливі невдахи, хоч якими б обуреними чи розчарованими вони були, не зможуть нічого з цим удіяти, не порушивши священну клятву. Клятву, засвідчену найбільшим зібранням могутніх правителів цього світу, які будь-коли сходилися в одному місці.

З буркотливою згодою залицяльники один за одним падали на коліна й присягалися перед богами своєю честю захищати та оберігати того з їхнього числа, хто витягне виграшний квиток із великої мідної чаші, яку в цей час вносили до зали61.

61 Насправді я не можу сказати, яку форму мала ця лотерея. Це не були написані від руки квитки — можливо, це були таблички з символами королівського дому кожного залицяльника; можливо, це було сліпе витягання камінців, де, наприклад, усі, окрім одного, були чорними.

Переможцем лотереї став царевич Менелай. Це привело Тіндарея в захват, і він сказав Одіссею, що прочитав у цьому приємному результаті доброзичливе втручання богів62.

62 У деяких версіях цієї історії немає лотереї. У них залицяльники спершу дають клятву, а потім Тіндарей обирає Менелая (якого там не було, але його тоді представляв брат Ага­мемнон).

— Він якраз підходящого віку. Він мені подобається. Він подобається Леді, а Єлені він завжди подобався. Думаю, він її ощасливить. Напевно, Аполлон чи Афіна керували його рукою, коли він витягував свій квиток.

— Будемо сподіватися, що це не так, — мовив Одіссей. — Бо коли боги відіграють таку важливу роль у наших справах, нам варто вважати себе проклятими.

— Ви цинік, Одіссею, — сказав Тіндарей.

У ту мить до них підійшов Агамемнон, який кинув на Одіссея похмурий погляд.

— Гадаю, це була ваша чудова ідея?

Одіссей схилив свою голову. Агамемнон був не більш ніж принцом у вигнанні, царем без трону, але в ньому було щось, що викликало повагу. Хоч куди б він ішов, він приносив із собою атмосферу сили та ваги. Це була потужна аура авторитету.

Агамемнон був молодший за Тіндарея майже на двадцять років, але спартанський цар завжди почувався збентеженим у його присутності.

— Сподіваюся, ви радієте за свого брата?

Усі троє чоловіків поглянули на інший бік зали, де тепер на троні сиділи Менелай і Єлена, приймаючи вітання та клятви відданості від залицяльників, які програли.

— Вони схожі на тих молодих закоханих, яких худож­ники зображують на своїх тарілках і глеках, чи не так? — сказав Одіссей.

— Це все неправильно, — похмуро мовив Агамемнон. — Вона мусила вийти заміж за мене. Я старший і — з усією повагою — кращий чоловік. У мене є план. Невдовзі я відвоюю Мікени. Якби Єлена була моєю, вона стала б царицею найвеличнішого королівства у світі.

«Яке безглузде твердження, — подумав Одіссей. — І все ж воно сказане з такою грубою впевненістю, яка звучить досить переконливо».

— Це так, — сказав Агамемнон, ніби відчувши сумніви Одіссея. — Мій пророк Калхас запевнив мене, що попереду на мене чекають великі перемоги. А Калхас ніколи не помиляється. Я нічого не маю проти свого брата. Менелай — гарний хлопець, але він не Агамемнон.

Зніяковілий Тіндарей кинув на Одіссея мовчазний погляд.

— А чи не спадало вам на думку, — сказав Одіссей, — що у Єлени є сестра? Можливо, вона не має такої ж краси, але її не має й жодна інша смертна, але Клітемнестру безперечно можна зарахувати до числа найпрекрасніших жінок у світі. Якби Єлена не народилася, Клітемнестра була б головною героїнею поезії та пісень.

— Клітемнестра, еге ж? — запитав Агамемнон, роздумливо потираючи свою бороду. Він глянув у бік сестри Єлени. Клітемнестра стояла разом зі своєю матір’ю Ледою й дивилася на натовп, що скупчився навколо Єлени та Менелая, з холодним та іронічним самовладанням. Вона ніколи не висловлювала навіть натяку на злобу чи заздрість через істерію, яку викликала краса її сестри.

Агамемнон повернувся до Тіндарея.

— Її вже комусь обіцяно?

— Ні, справді, — палко відповів Тіндарей. — Ми чекали, щоб спочатку зняти Єлену з наших... Тобто ми спершу думали знайти пару для Єлени...

— Давайте! — сказав Одіссей, наважившись штурхнути Агамемнона під ребра. — Одружіться з Клітемнестрою! Що може піти не так?

Лотерея руки Єлени Спартанської стала визначним поворотним моментом в історії грецького світу. Здавалося, це означало перехід влади від одного покоління до іншого та обіцяло настання нової ери стабільності, процвітання та миру. Тіндарей зрікся престолу Спарти на користь свого нового зятя Менелая63. Агамемнон зібрав армію, щоб вдертися в Мікени, і, як він запевняв Тіндарея й Одіссея, вигнав із королівства свого двоюрідного брата Егіста й свого дядька Тієста, посадивши себе на трон, а поруч із ним сіла його цариця Клітемнестра. Тієст помер у вигнанні на Кіфері, маленькому острові біля південного краю Пелопоннесу.

63 Хронологія, як завжди, дратує, коли йдеться про міфи, а не про справжню історію. Деякі сюжетні лінії цієї розповіді роблять дуже проблематичним підрахунок віку героїв чи будь-який послідовний порядок історичних подій. Дехто вважає, що Менелай зайняв трон Спарти лише після смерті та катастеризації, тобто перетворення на сузір’я, своїх шваґерів-близнюків Кастора та Полідевка.

Агамемнон — як припускали всі, хто спостерігав за його дорослішанням, і як пророкував його провидець Калхас — виявив себе як найбільш блискучий та ефективний цар-воїн. Із дивовижними швидкістю та майстерністю він поглинув, анексував і захопив сусідні королівства та міста-держави. Його безжалісне військове керівництво та природні здіб­ності до лідерства принесли йому прізвисько Анаксандрон, «­Король людей». Під його правлінням Мікени стали найбагатшим і наймогутнішим із усіх грецьких королівств; їх майже можна було б назвати імперією.

Але що тим часом сталося з Пелеєм і Фетідою, чиє весілля було так дивно перервано Ерідою та її Яблуком розбрату?