Троя

Обладунки Ахілла

Поки тіло Ахілла горіло, а ахейці оплакували втрату свого героя, Фетіда вийшла з морських хвиль і приєдналася до них та їхніх сліз. Провели похоронні ігри, переможцям яких роздавали призи з великої колекції скарбів Ахілла. Після закінчення останнього забігу Фетіда звернулася до старших греків.

— Найбільший приз із усіх іще не було вручено: щит, нагрудник, нагомілники та шолом, які зробив для нього Гефест. А також меч і спис його батька Пелея. Тільки найсміливіший і найкращий воїн гідний цих чудових дарів. Із тих, хто боровся та рятував тіло мого улюбленого хлопчика, хто найбільше на них заслуговує? Я дозволю вам усім це вирішити.

Усі інстинктивно дивилися на двох чоловіків: Аякса та Одіссея. Вони обидва були тими воїнами у центрі битви за тіло мертвого Ахілла.

Аякс встав.

— Нехай суддями будуть царі Мікен, Криту й Пілоса, — сказав він.

Одіссей подивився на Агамемнона, Ідоменея та Нестора й кивнув.

— Ідеальний вибір, — мовив він.

— Ми згодні, — сказав Агамемнон.

Але Нестор підвів свою руку.

— Ні, мілорде. Я не погоджуюсь на це, і ви з царем Ідоменеєм також не мусите погоджуватися на це. Це буде нестерпний тягар для всіх нас. Як можна просити нас обирати між двома чоловіками, яких ми так сильно любимо і високо цінуємо? Приз занадто великий. Той, хто переможе в нашому голосуванні, радітиме тому, що він володіє найціннішим скарбом, який тільки бачив світ. Хто програє, той закипить од люті. Вони будуть ненавидіти і ображатися на нас. Ні, Одіссею, зараз можна дуже легко знизати плечима, але мені здається, що я дещо знаю про людську натуру. Як ти міг забути про те руйнівне божевілля, яке спалахнуло, коли Ахілл і Цар людей посварилися через свої нагороди, Хрісеїду та Брісеїду?

Вони повернулися до Фетіди за порадою, але вона вже зникла. Ніхто не бачив, як вона виходила, але вона пішла.

Агамемнон зітхнув.

— Гаразд, і що ти тоді пропонуєш? — запитав він Нестора. — Вона заповіла обладунки та оголосила умови цього заповіту.

— Чому б нам не спитати у троянців, — сказав Нестор, — замість того, щоб вирішувати це самим?

— Що?

— У нас є багато полонених. Вони мали всі можливості оцінити хоробрість і силу наших воїнів. Гадаю, що найкращий спосіб визначити найціннішого героя серед нас — це запитати в нашого ворога, кого він найбільше боїться зустріти на полі бою?

Агамемнон усміхнувся.

— Геніально. Нехай буде так.

Коли троянські військовополонені заявили, що вважають Одіссея своїм найстрашнішим супротивником, греки видали колективний стогін. Вони боялися, що Аякс різко відреагує на свій програш.

Вони мали рацію. Аякс миттєво вибухнув обуреною люттю.

— Це має бути жарт! Одіссей? Кращий воїн, ніж я? Як ви можете у це повірити? Хіба ви всі не бачили, як я бився за тіло Ахілла? Я вбив дюжину троянців. Одіссей підкрався, щоб витягнути звідти труп, ось і все. Але тільки тоді, коли я зробив так, щоб для нього це було безпечним. Він лиш те й робить, що говорить. Він увесь в інтригах і хитрощах. Він ніякий не воїн. Він — боягуз, куниця і... щур і... шмаркатий собака...

— Погоджуюся, що я різних видів звір, Аяксе, — усміхнувся Одіссей, — але я думаю, що я вмію битися. Здається, я пам’ятаю, як виграв матч із боротьби під час ігор, які ми проводили на похороні Патрокла160. І здається, я пам’ятаю, як за ці роки вбив більше троянців, ніж мені судилося.

160 Це дволикий Одіссей у його найбільш пустотливому настрої. Насправді, згідно з Гомером, Ахілл втрутився у двобій до того, як двоє найцінніших ахейських воїнів змогли розірвати один одного на шматки. Було оголошено, що бій закінчився нічиєю.

— Ти навіть не хотів сюди приходити! — кричав Аякс. — І ми всі знаємо, як ти прикидався божевільним, аби вислизнути зі своєї присяги. Якби не Паламед, який розгледів твій обман... О, ми всі чудово знаємо, хто підставив Паламеда, чи не так? Ми всі знаємо, хто сховав золото біля його намету, щоб його вбили за...

— Дорогий Аяксе. І це ти звинувачуєш мене в тому, що я багато говорю? А хто плавав усі ті місяці в пошуках Ахілла? Хіба б ти знайшов його, впізнав і переконав воювати за нас? Дозволь мені засумніватись у цьому. Ти великий чоловік, Аяксе, і дуже сильний воїн, але хіба ти наш найцінніший актив? Я так не думаю.

Ця всміхнена скромність Одіссея була більшим за те, що міг винести Аякс. Він вибіг із наради, залишивши за собою приголомшену й скорботну тишу.

— Що ж, — сказав Одіссей. — Шкода. Мені завжди подобавсь Аякс, ви всі це знаєте. Мій заступник Еврілох зайде до вас, аби забрати обладунки на мій корабель. А я побачу вас усіх пізніше під час вечері?

Тим часом Аякс пішов до свого намету, переконаний у тому, що його навмисно зневажили та образили161. Він настільки збожеволів од гніву, що встав посеред ночі, шалено впевнений у тому, що Агамемнон, Менелай та Одіссей стали його ворогами. Він прокрався через табір, збираючись підпалити їхні кораблі. Дійшовши до їхніх наметів, він зарізав їх та їхній почет у шаленому нападі вбивчої люті.

161 «Падіння Трої» Квінта Смірнського говорить про це так (з англійського перекладу Артура Сандерса Вея):

Тож Аяс, його люте серце

У муках заколоте, в шаленій тузі марив.

Піна пінилася на його губах; звіриний рев

Вирвався з його горла.

Тоді Аякс прокинувся й опинився у вольєрі для худоби їхнього табору, оточений мертвими вівцями з перерізаними горлами, з яких ріками текла кров.

Збентежений божевіллям, що охопило його, і наляканий тим, як близько він підійшов до вбивства тих, кого він справді любив, Аякс дошкандибав до безлюдної частини бере­га, поставив свій меч — срібний меч Гектора — у пісок і кинувся на нього162.

162 Якщо пам’ятаєте, другий офіційний поєдинок між грецькими та троянськими героями, між Гектором та Аяксом (першим був перерваний бій між Парісом і Менелаєм), завершився ввічливим обміном трофеями між двома воїнами: Аякс віддав Гектору свій бойовий пояс, а Гектор подарував Аяксу свій меч, який згодом став знаряддям його самогубства. Пояс, який Гектор носив від дня дуелі, використав Ахілл, аби прив’язати тіло Гектора до своєї колісниці та жорстоко тягнути його по землі. Ці галантні трофеї стали символами найстрашніших і найтрагічніших епізодів війни. Перший комплект обладунків Ахілла, який носили Патрокл і Гектор, його дивовижні другі обладунки, викувані Гефестом, бойовий пояс Аякса та меч Гектора: всі вони, здається, були просякнуті нещастям. Звичайно, історія Трої перегукується з різними прокляттями, і ці символи створюють відчуття того, що все, пов’язане з такою масштабною війною, є проклятим за самою своєю природою.

Його тіло знайшла Текмесса, полонена фрігійська принцеса, з якою Аякс разом жив і яка народила від нього сина Еврісака163. Коли вона побачила жахливу рану, з якої ­висіли нутрощі Аякса, вона скинула свій одяг, щоб прикрити його тіло. Усі греки були спустошені, коли дізналися, що їхній улюблений велетень помер такою жалюгідною смертю. Одіссей, здавалося, теж був приголомшений і казав кожному, хто хотів його слухати, що він із задоволенням віддав би обладунки Аяксу, якби знав, що бідолашний хлопець перенесе це настільки погано. Однак було примітно те, що його жаль не виявився настільки сильним, аби запропонувати ці обладунки Текмессі та Еврісаку. Можливо, він уже розрахував, що вони знадобляться йому для важливішої справи, яка незабаром з’явиться на горизонті.

163 Хлопчика назвали на честь великого щита Аякса. Коли він виріс, то став правити на Саламіні. Софокл написав про нього п’єсу, яка не збереглася. Проте збереглася його трагедія «Аякс», у якій розповідається про божевілля та самогубство героя, її досі час від часу грають у театрах, перекладають і адаптують.

Агамемнон і Менелай постановили, що, хоча самогубство й було трагічним, його ні в якому разі не можна розглядати як смерть воїна. Тож воно не заслуговувало ані на очищення, ані на велике багаття, ані на церемоніальне спалення. Тіло, згідно з кодексом, за яким вони всі жили і воювали, має залишитися на відкритій землі.

Зведений брат Аякса Тевкр вжахнувся від думки про те, що дикі собаки обдиратимуть труп його брата, і викликав у грецьких лавах такий гнів проти цієї постанови, що Атріди були змушені поступитись. Усі чоловіки дуже любили Аякса; також не слід забувати про те, що він був двоюрідним братом Ахілла164.

164 Вони обидва були онуками Еака, який мав двох синів, Теламона і Пелея, як ви пам’ятаєте. Ви. Це. Пам’ятаєте.

Так і сталось, Аякса Теламоніда, відомого як Аякс Великий, кремували з повними почестями. Його обгорілі кістки запечатали в золотій труні, яку солдати поховали у вели­кому кургані на березі річки Сімоїс біля гір Ройтейон, де протягом багатьох сотень років його гробниця залишалася популярним місцем паломництва для гостей із усього Серед­земноморського світу, поки море нарешті не змило її165. Ми вшановуємо тут різні види хоробрості та досягнень: золота слава Ахілла є прекрасною, але беззаперечна відданість, невтомна хоробрість і неймовірна стійкість Аякса заслуговують на не менше захоплення.

165 Згідно з істориком і географом Страбоном, статую Аякса викрав з гробниці Марк Антоній і подарував Клеопатрі. Тоді як географ і мандрівник Павсаній описує свою зустріч із місійцем, який розповів йому, що, коли гробницю розмило, серед кісток Аякса знайшли його колінні чашечки, що були «розміром як диски для хлопчачого п’ятиборства».