Троя

Ахейці

І ось найбільший флот, який тільки бачив світ від свого початку, поплив на схід через північну частину Егейського моря до Троади.

У другій книзі «Іліади», у розділі, відомому як «Каталог кораблів», Гомер використовує 266 рядків для детального опису цієї величної армади. Плавними дактилічними гекзаметрами — метричним рядком із дванадцяти-сімнадцяти складів, — які він використав для свого вірша, він розповідає нам, звідки припливли ці кораблі та хто ними керував. Протягом багатьох століть класицисти й історики із задоволенням аналізували цей список, порівнюючи його з іншими джерелами та зважуючи ймовірність того, що кожна пентеконтера справді могла вмістити до 120 людей, як, очевидно, вважає Гомер99. Арифметика, яка випливає зі списку Гомера, дає нам оцінку грецьких сил, згідно з якою загальна кількість кораблів становила близько 1 190, а воїнів було (приблизно) 142 320, вважаються загальнопогодженими числами100. Вчені застосовують археологічні, документальні та історичні дані (і багато припущень), аби зробити власні оцінки чисельності армії.

99 Пентеконтера — корабель, яким керували п’ятдесят веслярів. Однак не на всіх кораблях в історії Гомера було так багато веслувальників. Деякі описані як такі, що мали лише двадцять; можливо, це були менші кораблі, або, можливо, тридцять їхніх лав із веслами залишилися вільними. Наприклад, у «Ката­лозі» сказано, що кожен корабель беотійської армії містив 120 людей, що означає, що на їхньому борту було додатково по сімдесят воїнів, які не веслували. З «Одіссеї» ми знаємо, що ­кораблі з Ітаки містили по п’ятдесят людей. Гра в підрахунок може бути веселою, якщо вам це подобається, але, звичайно, вона нічого не доводить. Для наших цілей достатньо знати, що флот був великим.

100 Такі джерела, як Аполлодор та Гігін, приміром, пропонують трохи нижчі цифри. Але більшість погоджується, що загальна кількість воїнів була десь між 70 000 та 130 000.

Певним чином усе це схоже на ту «Велику гру», в яку грають ті завзяті шерлокіанці, що обговорюють пригоди Голмса та Ватсона так, ніби вони були справжніми людьми, які жили в реальному світі й чиї справи, описані Арту­ром Конаном Дойлом, слід розглядати як факти. А це досить весела та плідна гра. Тож нехай так буде і з Троянською вій­ною. Скільки історичної правди приховано за цією ­історією, я досліджую в Додатку. Але навіть якщо ми віримо, що багато цих подій відбулося насправді, серед них є багато невідповідностей, із якими доводиться мати справу. Про хронологію я вже вам багато розповідав. У головній послідовності цієї історії, якою її передавали з уст в уста, між викраденням Єлени та остаточним відпливом флоту з Авліди минуло приблизно вісім років. Це настільки суперечить віку деяких дійових осіб, що я навіть не торкатимуся цієї теми. Враховуючи втручання богів та інші магічні й надприродні події, я — як згадувалося у вступному слові, що ви його так мудро пропустили, — віддав перевагу тому, щоб розповісти історію війни та її наслідків, не намагаючись розставити точки над кожною послідовною йотою чи підкреслити кожну хроно­логічну тау.

Для наших цілей достатньо знати, що великий ахейський експедиційній корпус складався із безпрецедентного за своїми розмірами величезного флоту з воїнами, яких зібрали з дюжин королівств і провінцій під командуванням верхов­ного царя альянсу Агамемнона Мікенського.

Але перш ніж ми разом із цією силою ступимо на берег Іліона, ми маємо дізнатися про пригоду, яка спіткала греків на їхньому шляху до Трої. Хоча тоді ще ніхто з головних дійових осіб не міг цього усвідомити, це була досить важлива подія, яка стала вирішальною для остаточного результату всієї цієї кампанії. Витоки цього епізоду, як і походження вели­кого міста-держави й цивілізації, до яких зараз прямують греки, можна простежити від найвеличнішого зі смертних дітей Зевса — Геракла.