Троя

Заснування

Після смерті Еріхтонія трон успадкував його син Трос. Трос мав доньку Клеопатру та трьох синів: Іла (названого на честь свого великого дядька), Ассарака та Ганімеда. Історія принца Ганімеда добре всім відома.

Його краса була настільки неймовірною, що сам Зевс був охоплений непереборною пристрастю до нього. Прийнявши образ орла, бог полетів униз і забрав хлопця на Олімп, де той слугував Зевсові улюбленим фаворитом, компаньйо­ном і чашником. Аби відшкодувати Тросу втрату сина, Зевс послав до нього Гермеса, який приніс йому в подарунок двох божественних коней, таких швидких і легких, що вони могли скакати по воді. Троса втішили ці чарівні тварини та запевнення Гермеса, що Ганімед відтепер і — за визначенням назавжди — буде безсмертним4.

4 Справді, чашник продовжує жити двома безсмертними життями на нічному небі: як сузір’я Водолія, що носить воду, і як супутник свого коханого Юпітера (всі планети нашої Сонячної системи носять римські імена богів).

Згодом брат Ганімеда, принц Іл, заснував нове місто, що буде названо Троєю на честь Троса. Він переміг у поєдинку на Фрігійських іграх, де нагорода складалася з п’ятдесяти юнаків і п’ятдесяти дівчат, але — що найважливіше — з однієї корови. Це була дуже особлива корова, яку оракул нака­зав Ілу використати для заснування міста.

— Де корова ляже, там і будуй місто.

Якщо Іл чув історію про Кадма — а хто її не чув? — він тоді знав, що Кадм і Гармонія, діючи згідно з вказівками оракула, ішли за коровою й чекали, поки тварина ляже, щоб показати їм, де вони мали будувати те, що згодом стане Фіва­ми, першим із великих міст-держав Греції. Нам може здатися, що практика, яка дозволяє коровам обирати, де буду­ватимуть місто, є довільною та дивною, але, можливо, невели­кі роздуми можуть підказати нам, що це зрештою не так уже й дивно. Там, де має з’явитися місто, також мають бути багаті джерела м’яса, молока, шкіри та сиру для його громадян. Що й казати про сильну тяглову худобу — волів для орання поля та тягання возів. Якщо корова настільки захоплена зручностями місцевості, що може легко там лягти й перепочити, то на цю місцевість варто звернути увагу. В усякому разі Іл цілеспрямовано йшов за своєю призовою телицею на північ від Фрігії до Троади5, повз схили гори Іди і на велику рівнину Дарданії; і саме тут, неподалік від того місця, де прадід Іла збудував перше місто Дардан, телиця нарешті лягла.

5 Також на честь Троса весь півострів почали називати Троадою (вимовляється як «Тро-ада», а не як англійське слово «toad», тобто «жаба»).

Іл озирнувся навколо себе. Це було чудове місце для ­нового міста. На півдні здіймався масив гори Іди, а на деякій відстані на півночі проходила протока Геллеспонт. На сході виднілася блакить Егейського моря, а саму зелену й родючу рівнину пронизували річки Сімоїс і Скамандр.

Іл став навколішки й помолився богам, бажаючи отримати від них знак, аби впевнитись у тому, що він не помилився. Миттєвою відповіддю став дерев’яний предмет, який упав із неба і приземлився біля його ніг у великій хмарі пилу. Він був зростом з десятирічну дитину6 і вирізьблений у вигляді Афіни Паллади — вона була зі списом в одній руці та прядкою і веретеном в іншій, представляючи мистецтво війни та мистецтво миру, над якими панувала сіроока богиня.

6 Три давньогрецькі лікті, що приблизно дорівнює чотирьом футам і шести дюймам або 135 сантиметрам. Такий дерев’яний культовий предмет, вирізаний у вигляді божества (зазвичай богині), був відомий як ксоан чи ксоанон.

Лише один погляд на такий священний предмет миттєво осліпив Іла. Проте він був достатньо обізнаний у діях олімпій­ців, тож не панікував. Упавши навколішки, він підніс молитви подяки до небес. Після тижня непохитної відданості його було нагороджено відновленням зору. Сповнений відродженої енергії та завзяття, він одразу ж почав закладати фундамент свого нового міста. Він спланував вулиці так, аби вони розходилися, мов спиці колеса, від центрального храму, який він присвятив Афіні. У самому центральному святилищі храму він помістив дерев’яну фігуру Афіни Паллади, яка впала з неба: ксоанон, Удача Трої, символ і гарантія божественного статусу міста. Допоки цей священний тотем залишався недоторканим, доти Троя процвітатиме та розвиватиметься. У це вірив Іл, і люди, які зійшлися, щоб допомогти йому побудувати та заселити це нове місто, також вірили разом із ним. Вони назвали дерев’яну фігуру Палладієм, а на честь Троса, батька Іла, дали своєму місту та собі нові назви: Троя та троянці7.

7 Рідка голосна «i» в давньогрецькій та латинській мовах часто стає в англійській мові співзвучною літері «j»: «Jason» для «Ясон», «Jesus» для «Ісус», «Julius» для «Юлій» і т. д. Французи говорять «Troyen» і «Troyenne»; німецькою мовою пишуть «Trojaner», але вимовляється як «Troy-ahner». Це той самий звук «у» в італійській та іспанській мовах. Проте португальці пишуть і вимовляють це трохи подібно до нас, британців: «Trojan» римується з «explosion» («вибух»). Сучасні греки кажуть «тро-ас», що римується з англійським словосполученням «slow ass» («повільна дупа»).

Тож ми маємо лінію заснування: від Дардана до його синів Іла Першого та Еріхтонія, чий син Трос породив Іла Другого, на честь якого Троя також називається Іліум або Іліон8.

8 Звідси походить назва епічної поеми Гомера «Іліада».