Останній страх

Розділ 53

Меґі з батьком нашвидкуруч повечеряли у невеличкій таверні під назвою «Бурріто Амор», затим взялися за здійснення свого плану. Вони не могли цілу ніч сидіти й чекати, коли хтось вийде з будинку, що зазначався у звіті відслідкування мобільного номера. Слід було виявити кмітливість.

Меґі написала простеньку записку:

МИ ЗНАЄМО, ЩО ВИ ЗРОБИЛИ ВІДЕО,

ВДАЮЧИ З СЕБЕ ШАРЛОТ,

І МИ ВЖЕ ЗАТЕЛЕФОНУВАЛИ ДО ПОЛІЦІЇ.

Хоча це виявилося і нелегко, але Меґі вдалося переконати батька, що варто спробувати. Йому до смерті кортіло піти сьогодні ввечері до бар-клубу. Саме туди його заманювали. Хотіли бути мисливцями, а не здобиччю. Зараз Меґі була впевненою у своїх діях як ніколи.

У сутінках вони доїхали на велосипедах до старого будиночка. Меґі залишилася чекати на розі, сховавшись за кущами. Спостерігала, як батько під’їхав до напіврозваленого тротуару навпроти будинку. Він озирнувся, щоб переконатися, що ніхто за ним не спостерігає, врешті наблизився до вхідних дверей. То була напівзавалена одноповерхова будівля з ґратами на вікнах. Меґі поґуґлила адресу, в результаті пошуку виявила, що йшлося про орендоване для туристів житло, а тому якщо пощастить, то власник відслідкованого мобільного може все ще бути там. Інакше у нового орендатора очі на лоба полізуть від такої записки.

Батько стояв до неї спиною, а коли повернувся, вона побачила, що він причепив записку на вхідні двері. Відігнав велосипед від будинку, голосно постукав і чкурнув звідти. У Меґі ледве серце не вилетіло з грудей, поки вона спостерігала, як він утікає і в будь-яку мить його можуть помітити. Тільки-но він сховався за рогом, як двері будинку зі скрипом розчинилися. На порозі з’явився темний силует чоловіка, він зняв з дверей записку.

Здавалося, минула ціла вічність, поки незнайомець стояв там, у темряві. Батько Меґі зробив коло і тепер уже стояв поряд із нею.

— Читає, — шепнула Меґі.

Несподівано рухи чоловіка стали поквапливими, різкими. Він закрутив головою туди-сюди, ніби шукав, хто міг залишити ту записку. Потім розвернувся, зайшов усередину і гепнув дверима.

Меґі з батьком перезирнулися. Її батько спітнів від швидкої їзди і тепер переводив подих.

— Що тепер? — запитав він.

Якщо чесно, так далеко Меґі свої дії не продумала.

Але вирішувати їй не довелося, тому що двері будинку розчахнулися. На чоловікові були бейсболка і сонцезахисні окуляри. Він ішов понуривши голову. З його поведінки можна було зробити висновок, що він занепокоєний. Він щось сказав у мобільний.

Вони прослідкували за ним до головної траси. Триматися на безпечній відстані було легко. Незнайомець був високий і худорлявий, його бейсболку здалеку було помітно над натовпом уздовж траси. Без сумніву, він ішов до клубу «Молоко Бар», той тепер мав зовсім інший вигляд, аніж удень. Ясно, що відчинять його лише пізно ввечері.

Незнайомець зупинився перед дверима, ніби чекав на когось.

На вулицю вийшла дівчина, дуже вродлива. У шортах і топі з бікіні.

Чоловік щось їй сказав. Та енергійно захитала головою.

— Сфотографуймо їх, — запропонувала Меґі. Вона навела на них мобільний. Відстань занадто велика, якісного знімка не вийде, навіть якщо скористатися зумом.

— Треба підійти ближче. — Вона злізла з велосипеда.

— Ні, — заперечив батько.

— Ходімо зі мною, не повертайся. Вони приймуть нас за туристів.

Батько не встиг їй заперечити. Меґі підштовхнула його до велосипеда, він відступив на крок і обіперся на нього, щоб донька могла зробити фото. Та вдала, що фотографує батька. У центрі об’єктива вона бачила його обличчя, хоча насправді намагалася навести різкість на парочку позаду нього.

Вони стояли в тіні, на дівчину падало слабке неонове світло барної вивіски. Якраз у ту мить, коли Меґі зробила знімок, чоловік прикрив обличчя рукою. А дівчина, здавалося, поглянула прямо на Меґі.

— Нам треба йти, — сказала Меґі. Розвернулася, скочила на велосипед і закрутила педалі, а її батько поспішив слідом. Вона не озиралася.