Останній страх

Раніше

Неймовірна радість від того, що її син — не вбивця, що чоловік пробачив її невірність, гордість за самовіддану віру доньки, які відчувала Лів, несподівано перекрив різкий біль у грудях.

— Мені якось недобре, — сказала вона Евану.

Той стривожено поглянув на дружину.

Вона заплющила очі.

— Я не…

Коли вона знову їх розплющила, то лежала на підлозі. Хотіла підвестися, але ноги ніби заніміли.

У голові шуміло. Вона бачила, як Еван схилився на стіл, його пляшка з водою перевернулася і вода закапала на підлогу.

Лів не розуміла, що відбувається. Вона намагалася заговорити, але язик не слухався.

Хотіла було дотягнутися до чоловіка. Але не могла навіть поворухнутися. Ніби її затягнуло в пісок.

Думки перемішалися. Вона почала молитися, сама не знаючи чому. Просила милості для Евана і для кожного зі своїх дітей.

Відчула різкий біль у животі, а потім всепроникний страх, як тільки побачила пару ніг перед очима. Черевики були покриті хірургічними бахілами.

Вона почувалася маріонеткою, якій обрізали нитки.

Потім потемніло й замерехтіло в очах.

Її думки пливли, як синій океан. Вона знову поглянула на Евана. Попри всі мої помилки, усе горе, я б повторила їх знову.

І потім усе навколо стало чорним.