Останній страх

Подяки

Ідея написання цієї книги прийшла мені найтрадиційнішим чином: під час розмови письменника і видавця про книжки та про життя одного похмурого дня у Нью-Йорку. Саме тоді задумка написати сімейну сагу переросла в намір описати історію сімейної трагедії. Джозефе Борнсане, ви — справжній геній, і я був би щасливий, якби ви й надалі допомагали мені у моїй письменницькій творчості своїми мудрими порадами і вишуканим стилем.

Мені дуже поталанило, що в мене найкращий літературний агент — Ліза Ербах Ванс. Я піду за тобою у вогонь, Лізо, адже ти вже не раз таке робила заради мене.

Мені б хотілося висловити свою щиру подяку талановитим і самовідданим співробітникам «Сан-Мартін Прес», особливо Келлі Реґленд, яка доклала чимало зусиль для виходу цієї книги; Мартіну Квіну, Стіву Еріксону, Кейлі Йанас, які зі знанням справи зробили так, щоб світ дізнався про неї; Кейтлін Северіні, яка виправляла усі мої помилки.

Особлива подяка моїм друзям, які читали перші чорнові варіанти або допомагали з пошуком інформації з медичної, політичної та технологічної царин, зокрема: Ріву А., Лу Б., Марі Б., Деборі К., Кімберлі Г., Браяну Г., Дон І., Стентону Дж., Роберту К., Бері Л., Даґу Л., Тоні М., Шейлі С., Кармен В., усій ватазі з Реканаті, Італія (Стефані Ґ., Дженніфер Р., Лін С., Чарлі С.).

Хочу висловити своє захоплення неймовірною і самовідданою роботою персоналу Служби контролю за судовими помилками, а також глибоке співчуття тим, хто роками сидів за ґратами за злочини, яких не вчинив. На роботу над цією книгою мене надихнули їхні історії, викладені в «Анатомії невинуватості: свідчення тих, кого несправедливо засудили» (Liveright, 2017).

Звичайно, я маю подякувати своїй родині. Створюючи образи членів родини Пайнів, я багато чого запозичив у своїх дітей: розповіді Джейкоба про життя, дружбу, гру в шахи в Нью-Йоркському університеті; непосидючу вдачу Емми та наші з нею довгі години захопленого переглядання кримінальних драм по Нетфліксу; любов Айдена до кінематографу і подорожей, його захоплення інструктором з гольфу в заміському гольф-клубі. Діти, моє серце належить лише вам, цілком. І так було завжди.

І звісно, цей успіх був би неможливий без моєї дружини Трейс. Як і все, що я роблю у житті, «Останній страх» я присвячую тобі.